У паспорті він записався «українець», але в Москві уперто називають його «русским авангардистом». П’ять фактів про Малевича, про які ви точно не знали

П’ять фактів про Малевича, про які ви точно не знали

Киянка Тетяна Філевська, арт-менеджер і дослідниця українського авангарду, нещодавно повернулася з Голландії, де вивчала архіви й колекцію картин Казимира Малевича в музеї Стеделік.

Ця поїздка й робота в музеї стали можливими завдяки проекту Європейського Союзу Culture Bridges, пише в Opinion Ольга Переверзєва.

Казимир Малевич – один із найважливіших художників ХХ століття, основоположник супрематизму, автор найвідомішої картини в історії сучасного мистецтва, «Чорний квадрат», міцно асоціюється з брендом «російський авангард».

Однак мало хто знає, що сам він себе називав українцем, а його творчість багато в чому пов’язана саме з українською культурною традицією.

Художник зі своїми роботами в Музеї художньої культури в Петрограді, 1924 рік.

Ось п’ять цікавих фактів про геніального художника, які ми разом із Тетяною Філевською для вас підготували.

Факт перший. Малевич – один із тих художників, картини якого найчастіше підробляють. Як і всі напрямки авангарду.

Шахраїв спокушають високий попит і запаморочливі ціни. Навіть у великих солідних музеях спливають фальшиві «малевичі».

Наприклад, у 2017 році в одному з німецьких музеїв експертиза виявила підробку серед оригіналів, причому картини зберігалися там із 50-х років.

Останній скандал стався на початку 2018 року: у Музеї образотворчих мистецтв Гента на виставці авангарду із приватної колекції бельгійця російського походження Ігоря Топорівського.

Всі 24 картини (разом із роботами Малевича) виявилися підробками. Мистецтвознавці засумнівалися в достовірності робіт і написали відкритий лист із цього приводу.

«Неозброєним оком було видно, що це фальшивки, і навіть мінімальне розслідування підтвердило підозри, – розповідає Тетяна Філевська. – Зараз проти колекціонера й директора музею висунуті звинувачення, триває слідство».

Факт другий. З усіх робіт Малевича в Україні на сто відсотків експертно підтверджена автентичність лише однієї. Це ескіз до оформлення конференц-залу в будівлі Національної академії наук, який зберігається в Національному художньому музеї.

Малюнок і десять листів Малевича передала в музей Ірина Жданко, удова художника Льва Крамаренка, близького друга Малевича.

Ескіз унікальний тим, що однозначно створений у Києві.

Цікава історія й іншої роботи, яка зберігається в селі Пархомівка на межі Харківської, Полтавської та Сумської областей, у художньому музеї імені Афанасія Луньова. На жаль, його засновник, місцевий учитель історії Луньов, ніколи нікому не розповідав, звідки до нього потрапила картина Малевича «Супрематизм-65».

Відомо, що в цьому селі майбутній художник певний час жив із сім’єю, коли його батько Северин Малевич працював управлінцем на місцевому цукровому заводі.

Але маємо визнати, що провенанс (підтверджене джерело походження й історія продажів – прим. авт.) у картини відсутній.

Факт третій. Імовірність знайти на горищі в бабусі оригінал Малевича досі існує. Кількість робіт Казимира Малевича не можна встановити точно. Він був дуже продуктивний, але безліч картин і малюнків втрачено. Щось художник сам роздарував, щось знищено або створено тоді, коли наприкінці 20-х майстер потрапив в опалу до радянської влади.

Тому якісь із захованих, подарованих або викинутих полотен справді можуть знайтися в несподіваному місці.

В українських приватних колекціях зберігаються кілька картин, які, за твердженням власників, саме так і «знайшлися». Зокрема, один із колекціонерів вважає, що виявив найпершу живописну роботу Малевича, написану ним у віці 16 років у Конотопі.

За спогадами самого художника, «Місячна ніч» зображала річку з човном на березі. Хтось із приятелів початківця здав її в магазин, де її купили за цілих п’ять рублів.

Відтоді слід картини втрачений. Чи справді вона знайдена і знаходиться в приватній колекції, сказати важко.

«Мало хто з власників готовий витрачати час і гроші на експертизу. Їм хочеться скоріше розпіарити “свого” Малевича й дорожче продати на аукціоні, – каже Тетяна Філевська. – Я не знаю жодного випадку, коли справжність знайдених – умовно на горищі – картин підтвердилася офіційно. Але знаю людей, які вірять, що це оригінали, і мають для цього певні підстави».

Факт четвертий. Малевич називав себе українцем, а українських селянок вважав своїми першими вчителями в мистецтві. Про себе і свого близького друга, художника Лева Квачевського, у своїй автобіографії він писав: «Він і я були українцями».

Поляк за кров’ю, він почав себе вважати українцем наприкінці 20-х років. У цей період Малевич повернувся в Україну, розчарувавшись у Росії, де йому перекрили кисень, не дозволяли працювати, місяць протримали у в’язниці за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини.

У 1930 році його знову заарештували в Ленінграді за «антирадянську пропаганду». І в анкеті арештанта, що збереглася до наших днів, була вказана національність «українець». Тоді в СРСР уже існували паспорти.

Цілком імовірно, саме при отриманні «серпастого й молотастого» Казимир Северинович за власним вибором став не поляком, а українцем.

У проміжку між двома арештами, із 1928 до 1930 роки, майстер викладав у Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури) і публікував статті в харківському журналі «Нова генерація».

Тут відновилися колишні зв’язки з друзями й колегами, ожили щасливі спогади дитинства. Хлопчиком Казимир обожнював спостерігати, як селянки в мальовничому вбранні переправлялися через Дніпро на човнах у районі Контрактової площі, як матері його друзів вишивали, розмальовували печі, робили писанки.

«Під час своєї двотижневої поїздки в Амстердам у рамках проекту Culture Bridges я дослідила величезну кількість документів із архіву Миколи Харджієва, “літописця” авангарду, – розповідає Тетяна Філевська. – Сам архів зберігається в Росії, але в Стеделік є електронні копії – зручні та доступні для дослідників. Окрім того, там найбагатше зібрання робіт Малевича за межами Росії.

Я виявила багато цікавих і досі недосліджених українських зв’язків і мотивів: і листування з друзями-художниками, і чудовий ескіз, де художник Ларіонов зображений в образі козака Мамая, з оселедцем і люлькою».

Факт п’ятий. Україні поки що не по кишені масштабна виставка Малевича. Щоб привезти сюди роботи з Європи і Штатів, необхідно дотриматися технічного райдеру музеїв, які володіють картинами: певна вологість і температура в залах, охорона і страхування. У нас у країні просто немає державних музеїв, які можуть забезпечити дорогоцінним полотнам необхідні умови.

Але Тетяна Філевська веде перемовини з музеєм Стеделік про спільну виставку українського авангарду в Амстердамі. І це, мабуть, справа найближчих кількох років.

Share