Яким був Тарас Шевченко? Яким є Тарас Шевченко? Яким буде Тарас Шевченко? Нам ще йти i йти до його осягнення. Ми на вiчнiм шляху до Шевченка

Сучасний Кобзар з минулого: Яким був Тарас Григорович Шевченко

Сьогодні 205 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка

Від народження Великого Кобзаря минуло 205 років. За цей час особистість Тараса Григоровича Шевченка вивчали, переосмислювали й оцінювали різні біографи та історики, нагадує 112.ua.

Спробуємо перерахувати бодай частину того, що відомо про цю людину. Щоб спробувати відповісти на три, на нашу думку, ключові питання: «Яким був Тарас Шевченко?», «Яким є Тарас Шевченко?», «Яким буде Тарас Шевченко?».

Яким був Тарас Шевченко?

Тарас Шевченко народився у селі Моринці (нині – Черкаська область) у багатодітній родині Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика Павла Енгельгардта.

Батько говорив про свого творчого сина так: «З його буде або щось добре, або велике ледащо».

Тарас рано став сиротою. Мати померла, коли йому було 9, батько – коли Тарасові виповнилося 12.

Далі Тараса добре «покидало». Він прислуговував у дячка-вчителя, потім по довколишніх селах у дяків-малярів, потім пас овець, служив погоничем.

У школі дячка-вчителя він вивчився грамоті, у малярів – опанував навички малювання.

Коли Тарасові виповнилося 16, він потрапив до челяді поміщика Енгельгардта. Спочатку в ролі кухаря, потім – слуги-«козачка» (простіше кажучи, людина «куди пошлють»).

Енгельгардт помітив здібності Тараса до малювання і віддав його на навчання на півтора роки вчителю Віленського університету Янові Рустему.

Пізніше, переїхавши разом зі свитою Енгельгардта до Санкт-Петербурга, Тарас навчався у Василя Ширяєва.

Зрештою Тарас познайомився з багатьма з пітерського бомонду. І цей самий бомонд вирішив викупити Шевченка з кріпацтва.

Художник Карл Брюллов написав портрет поета Жуковського. Цей портрет було продано за 2500 рублів, вся сума пішла на викуп.

Тарас Шевченко став вільним 22 квітня 1838 року. Того ж року він поступив до Академії мистецтв.

У 1840 році вийшов перший «Кобзар». Період з 1840 по 1846 роки став найкращим у творчості Тараса Шевченка.

У 1842 році вийшов найбільший твір Шевченка, який називався «Гайдамаки».

У першій половині 1840-х років вийшли «Катерина», «Наймичка», «Кавказ» і ще кілька великих творів. У 1845 році з’явився знаменитий «Заповіт».

У 1846 році Шевченко перебуває вже в Києві. Тут він зближується з істориком та публіцистом Миколою Костомаровим і знайомиться з членами Кирило-Мефодіївського товариства.

Учасники цього товариства згодом були заарештовані й звинувачені у створенні політичної організації.

Слідство не змогло довести причетність Шевченка до кирило-мефодіївців, але він був визнаний винним за «власними окремими діями».

Наприкінці травня 1847 року 33-річного Шевченка відправили на військову службу до Оренбурзького краю. Під найсуворішим наглядом та з забороною писати і малювати.

У 1857 році завдяки наполегливим клопотанням впливових друзів Тараса Шевченка звільнили. Він повернувся до Петербурга, де був прийнятий в родині графа Толстого.

Тарас Григорович захоплювався поезією і мистецтвом, намагався створити сім’ю, але не вийшло.

Усім відомий найбільш популярний образ Кобзаря у художників. Однак історики запевняють, що, проживаючи в Санкт-Петербурзі, Шевченко був модником і одягався дещо по-іншому.

Тарас Шевченко любив випити. Принаймні так стверджували його сучасники. Наприклад, Микола Костомаров. Саме він і розповів про улюблений напій Шевченка – чай з ромом:

«Я никогда не видалъ його пьянымъ, а замѣчалъ только, что когда подадутъ ему чай, то онъ наливалъ такую массу рому, что всякій другой, казалось, не устоялъ бы на ногахъ».

Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало − лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки − під ярмом кріпацтва і понад 10 років − у найжорсткіших умовах заслання.

А решту − 13 “вільних” років перебував під невсипущим наглядом жандармів.

Після смерті Тарас Григорович був похований у Санкт-Петербурзі. І тільки через кілька місяців його перепоховали на Чернечій горі біля Канева.

Яким є Тарас Шевченко?

Слова, цитати, твори Кобзаря – частина буття сучасної України. Художники осучаснюють портрети Тараса Шевченка, науковці та літератори, як, втім, і школярі різних вікових груп, продовжують вивчати його спадщину.

Портрети Шевченка є як на вулиці, так і в багатьох будинках.

«Кобзар» обов’язково є в бібліотеках як українців, так і жителів інших країн світу.

Картини Тараса Шевченка – менш відома, але також популярна частина його спадщини. Як і гравюри, як і прозові твори.

Багато його віршів Шевченка стали піснями. «Реве та стогне Дніпр широкий» багато хто співав, правда ж?

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю.

Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах.

Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко − символ чесності, правди і безстрашності. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу.

Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду стали думами, піснями, вилились у праведний гнів і боротьбу мільйонів.

Яким буде Тарас Шевченко?

Таким і буде. Сучасним Кобзарем з минулого, який викликатиме незмінні дискусії, обговорення і просто привертатиме до себе увагу. І творчістю, і своїм життям, і впливом на життя української нації.

Навіть через кілька сотень років.

Тарас Шевченко залишив свій слід у космосі. У 1973-1975 роках автоматична станція «Марінер-10» вперше сфотографувала Меркурій з близької відстані. На планеті були виявлені кратери різних розмірів.

Їх назвали на честь художників, музикантів, письменників і поетів. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Діаметр кратера Шевченка — 137 кілометрів.

Уже для багатьох поколінь українців − i не тальки українців − Тарас Григорович Шевченко означає так багато, що сама собою створюється iлюзiя, нiби ми все про нього знаємо, все в ньому розумiємо, i вiн завжди з нами, в нас.

Та це лише iлюзiя.

Шевченко як явище велике й вiчне − невичерпний i нескiнченний, написав на своїй сторінці у Facebook Валентин Тим.

Волею iсторiї вiн ототожнюється з Україною i разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе новi днi i новий досвiд народу, вiдзиваючись на новi болi й думи, нові скрижалi долi.

Вiн росте й розвивається в часi, в iсторiї i нам ще йти i йти до його осягнення. Ми на вiчнiм шляху до Шевченка…

Share