130 років тому народився легендарний українець Нестор Махно: Робін Гуд? Бандит? Герой? Видатний полководець? А всього потроху

Хто ви, Нестор Іванович? До сих пір цим питанням задаються сучасники — Робін Гуд, який приніс селянам вольницю, чи бандит, який вбив чимало народу?

В одному сходяться — особистістю він був неординарною. Не дивно, що з його ім’ям пов’язані легенди, які розбурхують уми досі, пише сайт На скрижалях.

Нестор Махно не знав точної дати свого народження!

Саме тому, в різних джерелах фігурують різні місяці і роки! Повідомляємо точну дату — Махно народився 26 жовтня 1888 року (за новим стилем — це 7 листопада 1888 року).

Як і всі революційні лідери, Махно мав дуже малий зріст — 159 см.

Життя легендарного анархіста було наскільки бурхливим і малодослідженним, що і досі історики висувають версії, а не подають факти.

Український анархізм і махновщина, почалися в Гуляй Полі у 1905 році. Саме тоді, юний Махно розробив і запропонував використовувати практику терористів-смертників для ідейної боротьби. Все пояснив, розписав, зголосившись стати першим героєм-мучеником.

Старші товариші відхилили теорію молодого революціонера, яка, як бачимо, стала пророчою.

Чи знали ви, що Нестор Іванович Махно став першим воєнноначальником у світі, який активно використовував авіацію?

У той час, як його колеги з різних армій світу, пересувалися на конях, або на поїздах, Махно використовував особистий аероплан.

1919 року, у Бердянську, на місцевому авіаремонтному заводі, армія Махна знайшла 5 розбитих аеропланів. Людський ресурс був наскільки великим, що моментально знайшлися інженери, пілоти. За кілька днів склали літак, на якому Батько здійснив кілька перельотів між позиціями.

Аероплан вів розвідку, бомбардування… То вже потім, у небо піднялися інші полководці. Першим був Нестор Махно!

Нестор Махно, чи не найлегендарніший українець, принаймні, у новітній історії.

Легенди про Махна — різні: гарні і не дуже, достовірні чи суціль вигадані. Однією з таких романтичних, але сумнівних із точки зору історичної правди, є легенда про «махновську» тачанку.

Кулеметна тачанка стала символом громадянської війни в Росії й Україні 1918-1921 рр. Радянська пропаганда називала її «будьонівською».

Оспівувала її у книгах, фільмах, картинах. Помпезні пам’ятники їй стоять у Ростові-на-Дону та під українською Каховкою.

Однак, за 70 років комуністам так і не вдалося витравити ні з писаної історії, ні з народної пам’яті «махновську» тачанку.

Тачанки були в усіх, однак тільки Махно концентрував їх у окремий підрозділ — кулеметний полк. Історики називають різну кількість кулеметних тачанок у війську Махна — до тисячі і навіть більше. Уявляєте, яка це сила — одночасний вогонь зі стількох кулеметів? Така злива куль могла вирішити долю будь-якого бою.

Для того, щоб кулеметна тачанка стала самостійним родом військ, потрібна чимала кількість кваліфікованих військових. Основу армії Махна складали вчорашні унтери та прапорщики царської армії, та й значна частина рядових теж пройшла війну 1914-1917 рр. Однак переваги перед «білими» чи «червоними» Махно не мав і не міг мати. Бо і за «червоних», і за «білих» воювали ще й тисячі кадрових офіцерів царської армії, котрих не було у Махна. Різниця була лише в моральному дусі солдатів.

І «червона» армія, й армія «біла» формувалися по мобілізації, а армія Махна — тільки добровольцями. Жодного факту переходу махновців до «білих» чи «червоних» не зафіксовано. Такого й бути не могло в армії, яка складалася лише з добровольців.

У кращі часи, під прапорами Нестора Махна збиралася армія у 30 тисяч штиків!

Батько люто ненавидів білогвардійців. Безжально розстрілював білих офіцерів, несамовито бився з денікінцями, яких вважав окупантами і ідейними ворогами.

Намагався створити якийсь дивний варіант українського соціалізму, що постійно провокувало конфлікти з лідером УНР С.Петлюрою. Можливо через ідейні розбіжності, Махно розстріляв легендарного отамана Григор’єва…

Непрості стосунки склалися у Батьки і з лідерами Першої Незалежної України. Анархістський дурман, безшабашність, коливання між абстрактними ідеями і боротьбою за Україну, дуже заважали Нестору Івановичу.

Уклавши союз з Симоном Петлюрою, він дуже насторожено ставився до нього. Як виявилося, вирішив навіть вбити Петлюру, взявши до своїх рук командування об’єднаною армією. Що не кажіть, а розвідка у Петлюри спрацювала чітко. Його поїзд раптово покинув Умань, куди вже входило три бойових загони Махна, з чіткою командою…

Махно так і не зрозумів української національної ідеї. Його метання між білими, червоними, петлюрівцями призвели до поразки. Червоні передавили всіх поодинці. Махно подався в еміграцію, де й помер.

Чимало легенд виникло про великі скарби Батька, заховані десь на Півдні України. Останній поштовх — загадкова скринька з ймовірними координатами скарбів запорізьких і Кубанських козаків, Григор’єва, Зеленого, Махна, викрадених російським спецназом з музею Кубанського козацтва у Нью-Джерсі, США.

Довкола неї дуже багато метушні як російського ФСБ, так і нашого СБУ, в надрах якого створили спеціальний відділ пошуку скарбів…

Загони Махна захопили чимало золота, срібла, творів мистецтва, ювелірних прикрас… Дуже можливо, що саме люди Махна пограбували магазини знаменитого Фаберже…

Цікавий факт. Коли було укладено договір з УНР, Махно легко виклав за зброю 50000 золотих рублів — гігантську, на ті часи суму!

Майже півтора мільйона рублів золотими монетами царської чеканки, 124 кг золота в злитках, майже 4 тонни срібла були захоплені червоним отаманом Миколою (Никифором) Григор’євим під час пограбування Одеського державного банку. Але поживитися награбованим бандити не встигли — кажуть, що на багатий обоз налетіли махновці і відібрали награбоване.

В Синельникове на Дніпропетровщині махновці, можливо, змінили і хід історії, пограбувавши Добровольчу армію генерала Денікіна.

Забрали два великих обози з грошима, які призначалися на купівлю англо-американської зброї, боєприпасів та обмундирування.

Розрахуватися з союзниками було нічим, а йти з недостатнім озброєнням на Москву без золота денікінці йти не наважилися. Плани були зірвані.

У Кишиневі махновці захопили цілий вагон золота!

Більш дрібні напади ніхто не рахував. Відомо тільки, що після взяття Катеринослава люди батьки винесли з міських ломбардів величезні запаси золота і прикрас. Подібне повторилося і після захоплення Маріуполя.

Зрозуміло, що Махно і його найближче оточення, регулярно ховали частину золотого запасу, зброї на «чорний день». Адже в тачанці багато не вивезеш…

Пошуки продовжуються. Хоча, дуже можливо, якісь скарби пішли під воду чисельних ГЕС. А щось — скоріш за все, золото і срібло, чекає на когось, десь в лісах, старовинних козацьких підземеллях, стінах будинків…

Нестор Махно був людиною, яку не розуміли навіть сучасники і про яку впродовж його багатостраждального життя не так багато людей говорили добрі слова. А ось жінки його любили.

Але де він брав сили на ці пристрасті, й досі залишається таємницею. Сімнадцять поранень, три клінічні смерті від тифу. Вісім років у кайданах в Бутирці, туберкульоз.

Еміграція в Парижі — напевне, найбільш драматична частина життя Нестора Махна.

До драми призвели певні причини. Ще перебуваючи в Україні, він не підтримував жодну з політичних сил. Ані директорію, ані білих, ані більшовиків. Але останнім симпатизував найбільше, вважаючи, що саме вони несуть безпеку і справедливість. Коли йшлося про царизм і білих, Махно ставав дрібнобуржуазним революціонером, але коли йшлося про червоних – перетворювався на дрібнобуржуазного контрреволюціонера.

Щойно більшовики відчули свою силу — вони почали травити Махна, якого остерігалися, як впливову особистість. У протистоянні з більшовиками Махно втрачає все, чого досягнув.

«Батько» ледь рятується, у серпні 1921-го, перейшовши кордон з Румунією. Далі — Париж.

Туди він потрапляє з коханою, вже третьою за рахунком, найризикованішою та найсміливішою дружиною – Галиною Кузьменко.

Красива, усміхнена, вона здавалася елегантною дівчиною, а не дружиною бунтівника , яка сама ходила в атаку, стріляла з кулемета і билася на рівних з чоловіками.

Молода жінка незвичайної краси з університетською освітою. Закохана у бунтівника, вона рушає за ним в іншу країну. Там життя стає зовсім не таким, до якого вона звикла, і коханню все важче витримувати випробування бідністю.

У Парижі довелося відмовитися від звичного життя. Сім’я оселилася в маленькій однокімнатній квартирі в Венсені — передмісті Парижу. Жити разом ставало все важче.

Галина не пропускала жодного випадку , щоб посміятися над чоловіком. Вони кілька разів розходилися і незрозуміло з якої причини сходилися знову.

Галині довелося стати куховаркою та прибиральницею . Вчорашній отаманці це зовсім не подобалось. Вона вимагала від Нестора, щоб він забезпечував родину. Махно пішов працювати до друкарні , згодом посварився з її власником і влаштувався теслярем та робітником сцени Паризької «Ґранд Опера».

Пізніше доля закинула його аж на кіностудію Пате (Pathé) – одну з найперших в Парижі, яка була дистриб’ютором відомих стрічок: «Марія Антуанетта», «Ілюзіоніст», «Пан Ніхто», «Велика краса».

Кинувши й цю роботу, Нестор Махно починає заробляти гроші плетінням дитячих капців із соломи , які були модними в тогочасному Парижі .

Він то розходиться, то знову сходитися з Галиною.

Через усе обличчя у Махна був шрам — слід від кулі , якою його намагалася вбити уві сні дружина, як згадує їхня паризька подруга Іда Метт.

Життя в Парижі було сумним. Все руйнувалося. Здоров’я, ідеали, мрії, можливості, слава та марнославство.

Нестор Махно помер на самоті від сухот. Що може бути сумнішим для, колись, сильного і сміливого бунтівника, харизматичного лідера, якого обожнювали жінки і якому віддано служила створена ним армія.

Під час останньої розмови Нестор і Галина трималися за руки. «Галю, я втомився і хочу поспати» , — такими були останні слова Нестора Махна.

Його поховали в Парижі на кладовищі Пер — Лашез.

Урну з прахом замурували в стіну Комунарів під номером 6686. Поруч Із Махном похована американська танцівниця Айседора Дункан.

Нещодавно Голова Запорізької ОДА заявив, що прах Нестора Махно хочуть перевезти з Парижа в Гуляйполе.

За словами чиновника, скоро закінчується термін оренди місця на кладовищі, де зберігають кремують останки анархіста Нестора Махно.

Зараз розглядається питання про те, щоб перевезти їх в Запорізьку область.

Share