«Чи є майбутнє у держави, в якій експерти з питань оборони мають театральну освіту?» З армії масово звільняють унікальних фахівців і бойових офіцерів

«Ось і все — я дружина офіцера, звільненого в запас.

Наказ міністром оборони підписаний — Віктор Анатолійович у вільному польоті…, — написала на своїй сторінці у Фейсбук Ірина КЕВЛЮК.

Чи здивована я?

Ні. За останній час звільнилася така кількість офіцерів, що цього інтуїтивно чекала. Правда, думала, що це буде після закінчення контракту і за власним бажанням

Але тепер мене «терзают смутные сомнения»: невже державі не потрібен такий спеціаліст?

⁃ освіта артилериста з відзнакою;

⁃ сертифікати СМР-2 на знання англ. і нецької мов (розмовляє ще й польською і вчить арабську);

⁃ міжнародний досвід співпраці з НАТО;

⁃ автор не лише законодавства про службу в резерві, а й один із тих, хто створював цю систему;

⁃ знання і досвід у мобілізаційній роботі (5 хвиль мобілізації проведено; сформовано 4 бригади, 2 полка, 3 батальйони, відновлено роботу системи військових комісаріатів більше над у 40 адм.- конкретно цю інформацію запитала в чоловіка, бо не орієнтувалася…);

⁃ співавтор документів / метод. рекомендацій щодо функціонування системи СІМІС

⁃ про участь в АТО вже і згадувати не варто: там був кожен адекватний офіцер (на мою думку)…

⁃ І вік не пенсійний, і висновок ВЛК: «придатний»…

⁃ І поліграф проходив (не зрадник, не залежний (алкоголь, наркотики, азартні ігри), ще там щось…

Людина інтелігентна, вихована, принципова, патріотична, ерудована…

Якщо раптом, друзі, почуєте, що «немає кадрів, все не такі», — згадайте мій пост.

У 2014 році Віктор Кевлюк закінчив перший факультет Нац. ун-ту оборони їм. Черняховського.

Знаєте, скільки осіб із випуску залишилося у лавах ЗСУ зараз? Аж 1!

Чому?

Чому держава витратила кошти на підготовку спеціалістів, а потім нічого не запропонувала? Погано вчили? Навіщо дали дипломи? Чому даремно витрачені кошти платників податків?

Кадрова ж політика в ЗСУ — «обнять и плакать». При всій повазі до деяких осіб, це просто статисти, які лише готують документи по дзвінку «зверху»

Помиляюся? Можливо…

Минулого року відправили на навчання до Міжнародної бізнес-школи. Говорять, що Хомчак тоді особисто відбирав кандидатів (брешуть, напевно, або ж бачення змінилося).

Витрачені за курс кошти (а це понад 80 тис грн!) фондом «Повернись живим» користі саме державі теж не принесуть.

О! Ще була «історія» з незалежним мовним (англ) центром щодо злагоджених дій — якось так…

Запропонували. За пів дня зробив програму / структуру центру. Запросили до заст. міністра + якісь консультації з радниками…

«Говорили-балакали — сіли й заплакали». Все. Тиша: забули про центр, офіс реформ, взагалі, ліквідували!

А витрачений час? А ідеї?

Та кого ж це цікавить?!

Потім була історія з Офісом Президента, прости Господи…

Пройшов співбесіду на посаду головного консультанта. Оформили документи — знову тиша: то зміна керівників, то «ні-ні, все в силі: ми пам‘ятаємо про вас»

Думала, амнезія, але з‘ясувалося сьогодні, що і директорат ліквідували й людей, які проводили співбесіди звільнили

Не знаю, чи є майбутнє у держави, в якій експертки з питань оборони та безпеки мають освіту університету. Карпенка-Карого + якісь курси

Спеціально читала біографії й інших заступників керівника ОП: майже всі із 95 кварталу. Можете самі переконатися.

Є, наприклад, «кадр» із освітою Запорізький будівельний технікум, а через 15 років школа бізнесу — все!

А ось такі люди, як Віктор Анатолійович, йдуть на «відпочинок»!

Чи можу я бути упередженою?

Так, звісно. Я лише та, хто зажди поруч: зрозумію, підтримаю, змотивую..

Але ж спілкуюся з його колегами, чую, з яких питань звертаються. Був би дебілом, не консультувалися…

Останні дні після написання рапорту телефон розривався від дзвінків офіцерів: «Та ви що? Серйозно? Не може бути!!! А ви підіть на прийом до…»

Чоловік спілкувався стримано, але я знаю, що йому небайдужі ці слова підтримки.

Не хочу, щоб пост сприйняли, як «Плач Ярославни».  Хоча, чесно, плакала лише тоді, коли приніс додому коробку з дипломами / грамотами/ нагородами…

А тепер бачу лише позитив у цьому:

⁃ отримає (сподіваюся) грошову допомогу при звільненні (не потрібно тепер думати: в кого ж позичати кошти на більшу квартиру);

⁃ хороша пенсія (тис 10-15): дійсно, вважаю це більш-менш гідним грошовим забезпеченням;

⁃ на щастя, є пропозиції щодо працевлаштування;

⁃ детально підготується і складе іспит IELTS (зайвим не буде та й є плани);

⁃ і якби не карантин, я ці рядки писала б із навколосвітньої подорожі (була така домовленість після звільнення в запас)

Чи мені «за державу обидно»?

Ні!

Держава заслуговує на керівників, яких обрала.

Всім удачі!»

Пост пані Ірини викликав значний резонанс – зібрав тисячі коментарів та репостів, сайт Depo.ua вирішив з’ясувати – хто такий полковник Віктор Кевлюк і чому суспільство так обурила його відставка.

У послужному списку особової справи полковника Кевлюка Віктора Анатолійовича, який є у розпорядженні нашого видання, справді значиться 35 років безперервної військової служби на досить серйозних посадах, що свідчить про непересічний досвід військовослужбовця.

Плюс йому лише 53 роки – самий розквіт для вищих керівних посад у військовому відомстві

.Крім цього, будучи начальником цивільно-військового співробітництва Об’єднаного Оперативного штабу Збройних сил України, Віктор Кевлюк у 2019 році брав участь у міжнаціональних навчаннях НАТО Combined Resolve XII у Німеччині разом із механізованою ротою 93 омбр ЗСУ «Холодний Яр».

Причому, під час маневрів Кевлюк виступав у ролі начальника G9 Multinational division HICON.

Однак, згідно з наказом міністра оборони України від 14 квітня 2020 року №172 полковник Кевлюк був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обв’язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу.

Як прокоментував для Depo.ua сам Віктор Кевлюк, він пішов з армії за власним бажанням після того, як був звільнений з попередньої посади (начальник центру цивільно-військового співробітництва Об’єднаного оперативного штабу Збройних сил України) і протягом двох місяців кадрові органи Міноборони не спромоглися запропонувати йому іншу посаду, як того вимагали умови його контракту.

Не дочекавшись жодного призначення, Віутор Кевлюк написав рапорт про звільнення у запас.

Дивлячись на останні кадрові призначення у військовому відомстві й справді складається враження, що системної кадрової політики там взагалі немає.

Президент призначає на найвищі керівні посади (МО, ГШ, ООС) людей за результатами певного військово-політичного консенсусу, причому призначає досить рандомно – то молодого колишнього волонтера без досвіду служби в ЗСУ, то «паркетного» генерала-пенсіонера.

Ті, у свою чергу, призначають на підконтрольні їм нижчі посади людей, виходячи з персонального бачення своєї команди, часто віддаючи перевагу старим особистим зв’язкам, а не професіоналізму та реальній кваліфікації.

У підсумку зі зміною міністра оборони суттєво міняється кадрова вертикаль всього оборонного відомства, тому про якусь систему кадрових призначень навіть говорити не доводиться.

До речі, за останньою інформацією, на посаду начальника реорганізованого Центру цивільно-військового співробітництва Збройних сил України (CIMIC), яку до реорганізації займав Віктор Кевлюк, призначили колишнього першого заступника командувача ВМС України капітана першого рангу Романа Гладкого, який у 2018 році був відсторонений від служби.

Офіційно – через «виявлені недоліки у службовій діяльності за результатами роботи Головної інспекції Міністерства оборони України в одній з військових частин Військово-морських сил ЗС України».

Неофіційно – у зв’язку з встановленням факту наявності російського громадянства та бізнесу в окупованому Криму у дружини Гладкого, а також участі його доньки у спортивних змаганнях з плавання за Центральний спортивний клуб армії Російської Федерації.

Під постом Ірини Кевлюк є й такий коментар:

«…Всім співчуваючим — пост не для цього. В людини явно все буде гаразд — не тут, так деінде оцінять його досвід.

Співчувайте собі — вкотре держава позбавилась фахівця на користь метелика-одноденки.

Співчувайте собі, бо з цього лайна, нешановні ЗЕвиборці, ми хтозна чи й вилізем тепер».

Share