Чиїсь батькі, сини, брати, кохані. Це лише троє з сотні. НАШІ в полоні на Донбасі терпляче чекають звільнення. Тримайтеся, хлопці, вас не забули, за вас борються

Вони кілька років не можуть зателефонувати рідним чи написати листа. Їх утримують у підвалах на окупованих територіях, катують та вибивають «зізнання» у тому, чого вони не робили.

Ми нічого не знаємо про їхній стан…

За офіційними даними, у полоні проросійських бойовиків на окупованому Донбасі знаходяться понад 100 військових на цивільних українців.

Однак, їхня кількість може бути набагато більшою, адже окупанти тримають заручників у повній ізоляції, написано на сторінці спільноти «Повернися живим»

Богдан Пантюшенко – командир танку 1-ї танкової бригади, має позивний Броня. У полоні бойовиків він з січня 2015 року.

Це сталося в районі селища Спартак. Напередодні танк Пантюшенка разом з іншими мав вийти до Путилівського мосту, закріпитися та забезпечити прохід саперів. Ті планували підірвати міст, по якому бойовики висувалися з Донецька, аби атакувати наші позиції в новому терміналі аеропорту. Але танк підбили, а екіпаж взяли у полон.

Перші три місяці над пораненим Богданом та його побратимами знущалися «козаки війська донського»: били, катували електрошокером.

Вже 2,5 роки чоловік не має можливості поговорити з сім’єю по телефону, а рік – і передати листа.

В одному з останніх Богдан написав дружині: «Я готовий до будь-якого розвитку подій. Точніше – не готовий, а змирився з тим, що від мене нічого не залежить».

Станіслав Асєєв (на другому фото) був журналістом у Макіївці.

Коли до його дому прийшла «русская весна», він не виїхав на підконтрольну Україні територію, а став писати правдиві матеріали про окупацію «зсередини», знаходячись у Донецьку.

Під псевдонімами Станіслав Васін та Джеррі Томс він співпрацював з виданнями «Дзеркалом тижня» та «Радіо Свобода».

Проросійські бойовики викрали його у червні 2017 року, катували електричним струмом та вибили зі Станіслава «зізнання» у нібито співпраці з розвідкою.

Понад півтора роки на нього чекають мама та старенька бабуся, які живуть на окупованій території.

Сергій Іванчук – начальник інженерної служби 8-го полку спецпризначення з Хмельницького.

Він відправився на Донбас у квітні 2014 року. У полоні – з лютого 2017-го.

Через місяць після зникнення Сергія у Луганську, бойовики виклали у мережу відео, на якому офіцер весь у синцях стверджує, що нібито виконував завдання зі знищення «начальника управління народної міліції «ЛНР» Олега Анащенко.

Таким, як на тому відео, дружина Сергія Вікторія ніколи не бачила чоловіка. Пригнічений, з нерухомою, скоріше за все поламаною, рукою, він завчив текст «зізнання» на пам’ять – так змусили зробити його кати.

Зараз Сергій разом зі своїм побратимом Іваном Дєєвим утримуються у СІЗО Луганська в повній ізоляції.

Дві доньки, які чекають на нього вдома, за цей час жодного разу не почули голос татка й не отримали бодай якогось листа.

З крайнього масштабного обміну військовополоненими та цивільними заручниками минув рік.

Тоді, 27 грудня 2017-го, Україні вдалося забрати з окупованих Донецької та Луганської областей 73 бранця. Натомість окупантам віддали 233 людини.

У суботу, 15 грудня, об 11:00 на Майдані Незалежності у Києві відбудеться акція на підтримку наших військовополонених та цивільних заручників на Донбасі.

Квиток на волю. Його мають отримати всі полонені. проводить Медійна ініціатива за права людини.

Акція має на меті привернути увагу до долі тих, кого утримують у підвалах Донеччини та Луганщини незаконні збройні формування.

Приходьте, щоб підтримати українських заручників та показати всьому світу – ми будемо боротися всіма силами, допоки останній українець не буде звільнений з полону!

Наші воїни на Донбасі п’ятий рік поспіль виборюють перемогу, аби всі бранці Кремля повернулися додому.

Share