Чому 29 серпня — Народний день пам’яті визнав народ, але не визнає держава? Сумно і соромно. Стіна пам’яті, що на мурах Михайлівського золотоверхого, береже обличчя і історії усіх… Уклоніться солдатам

29 серпня — Народний День пам‘яті полеглих захисників, які віддали свої життя за Україну в російсько-українській війні починаючи з 2014 р .

Цей день визнав Народ, але досі не визнала Держава.

П’ять років іде війна… Біль, сум втрати вже стали невід’ємною частиною нашого сьогодення. За ці п’ять років влада так і не спромоглася визначитися, та офіційно назвати війну війною. Звідти і пішов розбрат у визначенні статусу, відношенні до загиблих на Сході бійців, пише Вікторія Косенко для Цензор.net.

Я не стверджую, що держава зовсім нічого не зробила для родин загиблих бійців — їм надають пільги, грошові виплати, але… хіба це може компенсувати матері втрату сина?! А ще й коли його з часом забувають, тільки іноді телефонують побратими, ті, які залишилися живі, та один-два рази на рік запрошує на свята командир частини, де служив ВІН…

У Бога немає мертвих або живих, ми всі живі для Отця нашого Небесного – ті, хто поряд, і ті, хто пішов у інший світ. «Бог не є Богом мертвих, но живих. Бо у Бога всі живі» (Лук. 20:38). Одвічно християнські цінності нагадують нам, що необхідно вшановувати наших полеглих захисників! Доки пам’ятаємо, вони з нами, в строю…

На такі роздуми мене надихнула зустріч із Павлом Нетьосовим, добровольцем місії «Евакуація 200». Раніше я неодноразово писала про учасників місії «Евакуація 200», про військових та цивільних добровольців. Вони не тільки повертають тіла загиблих бійців для поховання на рідній землі, але й допомагають зберегти про них пам’ять. Як каже один із найактивніших учасників місії Павло Нетьосов: «Пам’ять – це також зброя, і не гірша, ніж автомат!».

П’ять років тому, коли група пошуковців місії «Евакуація 200» повернулася із Іловайська, вони вирішили показати людям, що побачили там. Зробили першу в Україні виставку про полеглих на війні, та звичайний вініловий банер із фотографіями захисників.

Цей банер прикріпили до стіни Андріївського собору в жовтні 2014 року. До нього почали приходити люди, приносити квіти і ставити свічки.

За п’ять років людей, які приходять вклонитися полеглим за Батьківщину бійцям, все більшає… Зусиллями активістів банер вже перетворився на цілу Стіну пам’яті, де ми можемо вклонитися ВСІМ, хто віддав життя за Неньку.

Сьогодні до Стіни пам’яті, як до офіційного місця вшанування, приходять родичі бійців, які загинули за Незалежність України. Найбільше людей збирається 29 серпня, у річницю Іловайської трагедії. Гадаю, це тому, що цей день не тільки став точкою неповернення у відносинах України з Росією, але й змінив хід світової історії, коли назавжди була похована честь російських офіцерів та руської зброї.

П’ять років, спілкуючись із родинами, які втратили рідних на війні, займаючись пошуками тіл зниклих безвісти, Павло Нетьосов із співчуттям констатує, що осиротілі люди тягнуться один до одного, бо разом легше переживати біль. Тому вже п’ятий рік поспіль він очолює ініціативну групу, яка організовує заходи по вшануванню Героїв 29 серпня, у Народний День пам’яті.

Мене цікавило одне важливе питання, яке я задала Павлу при зустрічі:

  • Чому Ви прагнете зробити саме 29 серпня Національним День пам’яті полеглих у російсько-українській війні захисників України?

— По-перше, в цей день на територію України вторглися регулярні військові частини РФ. Від рук ворога за офіційними даними загинуло 366 осіб, але за даними пошуковців місії «Евакуація 200» ЗСУ ця цифра вже становить 385 осіб, і після закінчення процесу ідентифікації очікується зростання до 420 осіб…

У цей день українська армія понесла найбільші одночасні втрати за всю історію існування нашої держави. По-друге, цей День пам’яті вже став Народним, він об’єднує у скорботі всю Україну. З 2017 року, одночасно з Києвом, почали проводити заходи по вшануванню у багатьох містах України – від Львова до Бахмута.

Офіційно 29 серпня вже визнано Днем пам’яті у Кривому Розі та Чернігові.

З 2014 року нас молитовно підтримує Православна Церква України, правлячи цього дня у всіх церквах поминальні молитви за загиблими Героями. А у 2019 році Народний День пам’яті 29 серпня офіційно занесено в церковний календар.

  •  Коли Ви вирішили, що назріла необхідність визнати цей факт на державному рівні?

— Вже у 2017 році ми зрозуміли, що вшанування полеглих бійців вийшло далеко за рамки виключно їхніх сімей. Багато наших співвітчизників готові і прагнуть віддати шану Героям саме 29 серпня, в день Іловайської трагедії, бо цей день закарбувався болем та гнівом у серці кожного українця!

Ініціативна група провела близько двадцяти зустрічей з депутатами різних політичних фракцій, наші громадські діячі двічі зустрічалися з Президентом П. О. Порошенком, та все марно…

Але ми не втрачаємо надії бути почутими!

Сьогодні ми звертаємось до Президента України Володимира Зеленського, який має величезний кредит довіри родин загиблих Героїв! Вони плекають надію, що настане час, коли не тільки вони, а й уся держава вшановуватиме їхніх синів, які віддали життя за Незалежність України!

Я з готовністю зголосилася підтримати ініціативну групу, яку очолює Павло Нетьосов, бо вважаю, що в країні, де п’ятий рік ідуть бойові дії, вкрай необхідно запровадити офіційно, на державному рівні, День пам’яті.

Потрібно ПАМ’ЯТАТИ, щоб не дозволити собі втомитися, схибити, опустити руки, бо на вівтар нашої Незалежності принесена найвища жертва – людські життя!!!

Ця Стіна для мене…як бойовий підрозділ, написав Павло Нетьосов на своїй сторінці у ФБ..

Я завжди дивувався, чому руйнують пам’ятники нашим полеглим воїнам, чому б’ють табличкі на школах. При чому роблять це ховаючись…підло…Потім зрозумів. Вони бояться живих та бояться навіть мертвих начебто вони живі.

По суті хлопці полеглі — зброя. Одна Стіна….Один підрозділ….Один День Пам’яті.

Боротьба за встановлення на державному рівні Народного Дня Пам’яті полеглих у російсько-українській війні захисників України триває!

Людська пам’ять коротка ,і тільки ті кого війна уразила в саме серце ніколи і нічого не забудуть.

Стіна плачу це відкрита рана всієї України, прийди і поклонися, запали свічку пам’яті 29 серпня — у День Пам’яті всіх загиблих в російсько українській війні !!!!!

Алла Владова мати полеглого у російсько-українській війні захисника України, солдата 54 ОМБр Ігора Владова написала у ФБ:

Рідні і побратими,
друзі і небайдужі
з’їдуться з України
шану віддати в тузі.

Київ, Михайлівські мури —
там Стіна Плачу нині.
Хто пам,ятає героїв —
той патріот України.

Share