Для чого в Страсбурзі потрібна мужність: Росія залякувала європейських політиків, які ще 10 років тому засуджували Голодомор. Їх змусили покинути ПАРЕ

«Кількох важливих людей хочу згадати сьогодні й подякувати їм від імені украінців», — пише у Facebook відомий український журналіст Ольга Герасим’юк, яка 2008 року була членом Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи.

Цих подробиць і деталей українці не знали.

«Сьогодні з різних причин цих людей немає в ПАРЄ більше.

Обох росіяни ненавиділи й мотивували проросійських європейців проти них.

Це було десять років тому. Мушу про це нагадати — бо про них треба пам‘ятати. Друзями не розкидаються!

Aleksander Biberaj. Професор. Демократ. Голова албанської делегаціі в ПАРЄ.

Боротьба проти резолюціі була шалена. Biberaj взявся писати доповідь для засудження Голодомору. Він горів цією темою, ми багато розмовляли з ним, приїжджав в Україну, казав мені, що це справа його честі.

Йому дали два роки на цю роботу, але він збирався зробити швидше- знав, як це треба!

І раптом, ні з того, ні з сього він не приїхав у Страсбург. А потім стало відомо, що його зняли з керівництва делегацією, а в Албаніі він пішов із парламенту через інспірований скандал.

Тоді ще над твердженнями про те, що Росія таке може, посміювалися…

Я їздила до нього в Тирану, дякувала за мужність… він не скаржився. Бо розумів, що Голодомор — це не історія. Це — сьогодні. Поки живий агресор і його посіпаки.

Хотіла би послати йому сьогодні привіт, бо думаю, що він сьогодні теж палить свічу пам‘яті.

В ті роки нашим великим другом був голова шведської делегаціі і Політичного комітету Göran Lindblad.

Те, як він стояв за нас , — ніколи не забуду. І як його теж травили росіяни та їхні посіпаки…

І як зворушливо Горанова довготелеса фігура бовваніла під пам‘ятником Голодомору в Києві десять років тому в день, як сьогодні…

Він зараз теж уже не в парламенті, лікар-дантист, самотній батько трьох хлопців, зворушливий, іронічний друг.

Теж знаю, що сьогодні він думає про нас…

О, і ще шлю привіт чудовому дипломату — тоді, десять років тому, Послу в Раді Європи Yevguen Perelygin.

Як він тоді боровся — це знають небеса й свідки того часу!

І, до речі, сьогодні під Страсбургом, в Гольцхаймі, ельзасці палили свічу пам‘яті біля пам‘ятного знака Голодомору… Це тоді Перелигін з мером Гольцхайма встановили той знак — я пам‘ятаю, як летіла тоді до них, в 2008 році, у цей день постояти разом…

От би бачили з неба наші мученики — по світу живуть люди, яким не байдуже, і яким не чуже… і які не промовчать, хоч і противник лютий, і не поскаржаться, хоч і наразилися на кулак…

А я, поки жива, подякую їм тут, на землі».

Share