Дзвін пам’яті краятиме серце щодня: Міністерство оборони започатковує церемоніал вшанування полеглих воїнів

Подзвін 333 дні на рік. МОУ започатковує церемоніал вшанування полеглих воїнів

На Покрову Україна започаткує скорботну церемонію – щодня поіменно згадувати загиблих воїнів Дзвоном пам’яті в Міноборони.

Меморіальний зал відкривається для всіх охочих, пише Новинарня.

На Покрову, 14 жовтня, на території Міністерства оборони України вперше “заговорить” Дзвін пам’яті. Щодня він буде згадувати військових Збройних сил України, які загинули за роки незалежності та є бойовими втратами.

Кожен удар – один загиблий. Тужливий подзвін навіть у гамірному місті чутимуть за кілька кілометрів.

“Це буде кожного дня. І в будні, і в вихідні. І у звичайнісінькі дні, і в найсвятковіші, – пояснює у “Фейсбуці” помічник міністра оборони Юрій Бірюков. – Щодня дзвін згадуватиме загиблих військових за всі роки. 14 жовтня – один, 15 жовтня – п’ять, 16 жовтня – сім, 17 жовтня – п’ять…”.

“Будуть дні, коли плач цього дзвону рватиме нас довгі десятки хвилин – майже 40 хвилин без упину. А будуть щасливі дні, коли він мовчатиме. І ми молитимемось, щоб він завжди мовчав у цей день”.

“Тихих” днів наразі всього 32 на рік. Днів подзвіну – 333.

Дзвін є частиною меморіальної Зали пам’яті загиблих військових, будівництво якої завершується на подвір’ї Міністерства оборони (Київ Повітрофлотський проспект, 6). Цього тижня в приміщенні тривають останні оздоблювальні роботи. “Сподіваюся, ми встигнемо до 14 жовтня і все в нас вийде”, – каже Юрій Бірюков.

Ідея створення Зали пам’яті належить міністру оборони Степану Полтораку – як писала “Новинарня“, він підгледів теке під час візиту до Канади у квітні 2017 року.

Канадський Меморіал миру розташований у будівлі парламенту в столиці країни, Оттаві.

Там міністр оборони побачив не просто зал для вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців, а “живу” функціональну споруду, де щодня згадують своїх полеглих героїв та проводять офіційні заходи.

“Кожен канадієць має можливість відвідати цю залу та вшанувати загиблих. Таке місце повинно бути й у нас, в Україні”, – сказав генерал армії Полторак після повернення до Києва.

Деякі речі з канадського меморіалу було запозичено для української Зали – наприклад, Книга пам’яті, сторінки якої перегортають щодня, а ще – тепла підлога всередині зали й система міжсезонного обігріву та кондиціонування.

В іншому наша Зала пам’яті – цілком унікальний і ні на що не схожий об’єкт.

“Степан Тимофійович зауважив: це не має бути капличка чи пов’язана із релігійним культом композиція, а наповнена світлом і енергетикою споруда – із відчуттям світлиці, винятково тріумфальна, але й не схожа на мавзолей”, – згадує в інтерв’ю Олег Приймачук, директор Центрального проектного інституту МОУ, який займався проектуванням будівлі.

Споруда “мала бути невисокою й не низькою, вдалою за розміром. Із публічним виходом у місто та всередину території міністерства”.

“Ми переглядали історичні матеріали, разом із архітектором Андрієм Пашеньком (відомий участю в розробці меморіалів у Бабиному Яру – Авт.), почали креативні штурми, пробуючи адаптувати до локації різні ідеї. Дійшли того, що ця Зала матиме округлу форму, зовсім без кутів”, – розповідає Приймачук.

За його словами, існував альтернативний проект – волонтерський, із якого ЦПІ запозичив раціональну ідею пам’ятного знаку із дзвоном.

“Це товста зігнута металева пластина, імітована під броню, яка уособлює тіло українського війська, пробита різними калібрами зброї. Увінчує композицію дзвін”, – змальовує Олег Приймачук.

Через кольоровий вітраж у формі знаку ЗСУ – козацького хреста з тризубом, виконаного за технологією відомого американського дизайнера Луїса Тіффані, всередину Зали пам’яті падатиме світло, а стіни споруди будуть своєрідним мартирологом – на табличках викарбують імена загиблих українських воїнів.

Будуть вшановані полеглі не тільки під час війни на Донбасі, а й у миротворчих місіях, наголошує Юрій Бірюков.

За його словами, відлік ведеться з 1992 року, тобто практично з моменту незалежності України.

“Юрій Бірюков привіз 100 кілограмів осколків, які ми монтуватимемо у стелу [з дзвоном] так, немов вони застрягли там чи зрикошетили. Буде імітація кіптяви – дзвін ніби виходить з вогню, – розповідав про роботу над композицією Олег Приймачук. – Перед стелою стоятиме металева чаша – побита кулями й наповнена осколками. Це вражатиме й обов’язково братиме за душу”.

А ось додати металу з куль та уламків снарядів до сплаву самого дзвона не вдалося.

“Була така ідея – додати в метал дзвону справжні осколки, в тому числі й ті, які діставали з тіл наших хлопців, – розповідав свого часу на “5-му каналі” Бірюков. – Але ми наштовхнулися на юридичні перепони. Оскільки осколки й кулі є речовими доказами, нам цього не дозволили правоохоронні органи, тож вони чекають свого часу на появу в Гаазі. А дзвін було відлито із бронзи“.

Композиція із дзвоном буде розташована просто неба – за межами Зали пам’яті. Її оцинкували спеціальним розчином, що перешкоджатиме корозії. Отже, жодні стіни не заважатимуть його скорботному плачу.

Церемонія вшанування розпочинатиметься щоранку о 8:45, а закінчуватиметься о 9.30.

Юрій Бірюков наголошує, що в деякі дні вона може тривати й довше, якщо кількість загиблих в цей день є дуже великою (в окремі дні серпня – до 300 душ).

Проводитиме церемонію рота почесної варти. Ударам дзвона передуватиме мелодія горна і барабана – її наживо виконуватимуть військові музиканти (музику спеціально написали для цих пам’ятних урочистостей).

Дзвін виготовили на пожертви, які збирали, зокрема, і через аукціони, де реалізовували лімітовану партію чашок з символікою ЗСУ.

Одну таку чашку – №1, за словами Бірюкова, придбав президент Петро Порошенко за 30 тисяч гривень.

За словами радника, Порошенко був готовий самотужки оплатити все виготовлення дзвону, але ідея була принципова – створити його на народні добровільні внески.

Дзвін протестували – він звучить чисто й дзвінко. Але на всю силу його ще не випробовували – вперше “на повні груди” він зазвучить під час церемонії 14 жовтня.

Варто відзначити, що подзвін із МОУ лунатиме лише за військовослужбовцями Збройних сил України, це підтвердив “Новинарні” Юрій Бірюков. Він пояснив, що не враховуються небойові втрати, а також загиблі з інших силових структур.

Саме тому в Книзі пам’яті ЗСУ – лише одне прізвище загиблого 14 жовтня.

Тоді як на сайті волонтерського проекту “Книга пам’яті полеглих за Україну” вказано прізвища ще чотирьох бійців, які віддали своє життя за Україну 14 жовтня у 2014-му та 2016 роках.

Нагадаємо, в Києві біля Михайлівського Золотоверхого собора є народна Стіна пам’яті, де зібрані фото і історії усіх(!) полеглих за Україну у війні з російським агресором. Усіх — і військових, і нацгвардійців, і добровольців… То справді народний проект!

 

Share

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.