Хто ми? Нація “співаючих трусів”? Нація зайців у вишиванках? Це «казли-папереднікі» заважають нам жити… Всі побачили прірву, яка росте й росте між владою, її розумінням держави і нами

Спіч президента Зеленського був побудований навколо традиційної для нього теми – єдності через відмінності.

Словам про пріоритети української державності в ній місця не знайшлося, так само як по традиції не були вимовлені і слова про російську загрозу нашому суверенітету.

Поділився своїми думками нардеп минулого скликання Сергій ВИСОЦЬКИЙ.

При цьому, великий шматок тексту був присвячений “попередникам”, які за версією Зеленського “здали” українські терени і далі заважають Зеленському будувати державу, займаючись роз’єднанням українців.

Наступний після промови Зеленського концерт виглядав ще більш недоречно. І це не святенництво і не скептичність до стилістики. Це – про ту прірви, яка виросла за останній рік між владою, її розумінням держави і нами.

Революція Гідності і подальша російська агресія вправили мізки мільйонам людей, абстрактні символи наповнилися змістом.

Гімн? З його словами на вустах ми захищали барикади від “Беркута”.

Прапор? Ним були покриті труни наших друзів.

Мова? На Сході ми розуміли – що ми серед своїх, що ми в безпеці.

Держава та її символи стали тим, за що померли наші близькі і наші співвітчизники. Чи могли ми, маючи такий моральний тягар на душі, поставитися до них по-іншому? Чи був у нас шанс подумати, що маленький жовто-синій прямокутник над містом – це те, заради чого не варто вмирати?

Усвідомлення вдарило нас як обухом!

Кров’ю Україна увірвалася в наші серця.

Які ж символи і цінності долинали 24 серпня з Софіївкою площі?

Який образ України постав перед нами?

Яка історія, який наратив, був розказаний нації про саму себе?

Які наші надії і мрії?

Який наш шлях і хто наші герої?

Хтось може дати відповідь на ці питання? Навколо чого і заради чого ми повинні об’єднуватися? Яке послання про нашу єдність мав сформувати цей потік аудіовізуального шлаку?

Ми – нація “співаючих трусів”? Ми – нація зайців у вишиванках? Якісь козли-папереднікі заважають нам жити? Ми – шароварні потішні хохли, які вареник під гАрілочку?

Пропонуючи замість виразної системи українських цінностей пластир, яким ми повинні заліпити відкритий перелом війни, применшити значення національного будівництва – зробивши вигляд, що нічого не має значення. Крім рівних доріг.

Відповіді на те, чому рівні дороги – це про Україну, а не про, наприклад, Німеччину, він звичайно ж не дає.

Якщо відкинути всі натяки, то на підсвідомому рівні ми всі розуміємо яку систему цінностей пропагує Володимир Зеленський.

Це система цінностей пострадянських шлунків. Це система цінностей того самого останнього покоління радянських людей – людей, чиєю єдиною ідеологією є власний комфорт, заради якого можна піти на будь-яке лицемірство.

Це цінності суперспожівача, який оцінює весь світ лише з точки зору того, який шматок цього світу він здатний поцупити в свій маленький побутовий рай.

У цьому світі можливо і правильно все, що сприяє особистій вигоді. І все, що не сприяє – є дурним, лоховським.

Саме тому загиблі на передовій бійці – це, за словами ще однієї адептки цих цінностей Сніжани Єгорової – “рагулі”, зате Повалій – справжня рольова модель для наслідування.

Все це – про Володимира Зеленського. Але нічого з цього – про Україну!

На одному з ефірів мене запитали чи бачу я якийсь позитив у президентстві Зеленського. Позитив безсумнівно є. І це знову позитив проти, а не за.

Другий рік поспіль громадянське суспільство України, ветерани та волонтери та проукраїнська опозиції, все ті, кого по праву можна вважати основою оновленої української нації, проводять свої паралельні офіційним заходи.

Свій марш захисників, свої концерти, свої мітинги.

На ці події немає бюджетів на зйомки з вертольота. Зате присутні сотні тисяч людей. Там немає красивої картинки, зате є сльози радості і горя.

Там нема протокольних пик вчорашніх паяців, що дорвалися до влади. Зате є щирість.

Там немає вихолощеної синтетичне дорогого поп-концерту. Зате там є Україна.

Зеленський даний нам як щеплення від цинізму. І як нагадування про те, що є справжні цінності. Цінності, які ми обов’язково відстоїмо. А відстоявши – переможемо.Сергій Висоцький

Share