Хто святкує, у того город квітує – сьогодні день Конона-городника

18 березня — день святого Конона Ісаврійського, або Конона-городника.

Вшановують священномученика Конона, який жив на території сучасної Туреччини у І столітті і займався садівництвом.

У цей день господині передивлялися городнє насіння. Казали, хто на Конона святкує, у того город квітує.

Але хоч би навіть сніг лежав у цей день, то все одно добре піти на город і хоч трошки попоратися там, хоч одну грядку скопати. Тоді город тобі щедро віддячить — все і зійде, і вродить.

А ще на городі треба викопати три ямки і примовляти над ними: «Це тобі одна на сушу, друга — на мошки, третя — на черву». Ямки закопати і землю зрівняти. Тоді влітку ні посуха, ні черви, ні комахи не завадять городу, пишуть «Українські традиції».

Святий Конон, вважали, завідує градом. Тому цього дня літні жінки дотримувалися суворого посту, не працювали — щоб літом град не вибив посіви.

Конон вважається покровителем коней. Ілля-Громовик їдучи колісницею, брав за погонича лише Конона — «бо він опікун усіх коней і конюхів». Батьки під час грому, щоб діти не лякалися, казали: «То святий Ілля через небесний місток калачі везе, а кіньми тими править сам Конон».

Селяни збиралися в цей день у шинок, пили горілку — «щоб коні були здоровими та робочими й не брикались». Але остерігалися перебрати міру, щоб коні не понесли під час жнив.

У цей день тварин слід напувати водою з річки або ставка, щоб не хворіли і були невтомними в роботі. Якщо на Конона жінці присниться якась робота по господарству – «На Кононовій днині город сниться господині», а чоловікові кінь, то упродовж року у них буде в усьому достаток.

Ще на початку ХХ ст. на Кононів день коней загодовували найкращим вівсом і звільняли від будь-якої роботи. На Лівобережній Україні був звичай влаштовувати цього дня кінські перегони. А ще обов’язково цього дня кропили коней свяченою водою, щоб їх не мучив уночі домовик.

Кінські підкови прибивали до порога, щоб недобра сила не могла потрапити до хати. Якщо ж хотіли приманити в сім’ю щасливу долю, підкову кінцями догори прибивали зверху до лиштви дверей.

У Карпатах пастухи вірили, що кинута у ватрище стара підкова охороняє від грому ціле стоїще худоби.

На Кононів день намагалися задобрити домовика. Люди вірили, що в кожному обійсті живуть ці добрі духи й оберігають господарство від злої сили. Господиня звечора ставить у запічку або в якесь інше потаємне місце трохи їжі для домовика, щоб він був добрий і за домом уважно слідкував.

Спостерігали за погодою: якщо вдень ясно і сонячно, то протягом літа жодного разу не випаде град. Якщо на Конона гарна погода — влітку градобиття не буде.

Share

One Comment

  1. Leonora Koloc

    I simply want to say I am all new to blogs and truly savored you’re page. Probably I’m want to bookmark your blog . You actually come with very good articles. Regards for revealing your web-site.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.