Куди ведуть Україну компроміси на умовах ворога? Вже були компроміси з комуністами, потім з корупціонерами, з Януковичем, тепер — з «євробляхерами», скоро — з Росією…

Компроміс із ворогом на умовах ворога – суто український підхід.

Вважаємо за краще не вирішувати проблему, а лікувати її морфіном.

В Україні дуже люблять знаходити компроміси. І постійно пропонують їх шукати, навіть з нашими ворогами. Це одна з причин української бідності, пише а Gazeta.ua Сергій Фурса.

Україна народилася і відразу уклала компроміс.

Отримавши незалежність від Радянського союзу і комуністичної партії, ми відразу уклали компроміс з комуністами і обрали їх до себе в керівництво. Тому замість реформ і кардинальних змін, отримали корумповану владу, яка принесла країні бідність. Це була ціна першого компромісу, коли країна завмерла в шпагаті.

Вирішила будувати майбутнє, не відмовившись від минулого, яке суперечило успішному майбутньому.

Отримавши незалежність від Радянського союзу і комуністичної партії, ми відразу уклали компроміс з комуністами.

У цей час Польща і Балтія відмовилися від будь-яких компромісів з комуністами і провели рішучі реформи. Результат не забарився.

Бідність і бардак 90-х породили впливову касту бандитів. Компроміс з ними породив приватизацію і зробив на довгі роки силовиків головною проблемою для економіки.

У результаті, приватизація не стала чинником приходу іноземного капіталу. Перетворилася в простий перерозподіл власності, породивши касту олігархів. Україна на довгі роки закрила свою економіку від світу.

Потім в рамках боротьби з олігархами Україна уклала з ними компроміс. У результаті, Україною почали правити олігархи.

Це був найблискучіший компроміс.

В рамках руху в Європу Україна уклала компроміс з Росією. Як результат — перестала рухатися в Європу і не стала вступати в НАТО. Ціна цього компромісу відома.

Потім Віктор Ющенко уклав компроміс з бандитом і фальсифікатором виборів Януковичем. Навіть підписав якийсь меморандум.

Наслідок — до влади в Україні прийшов бандит Янукович. Ціна цього компромісу всім добре відома.

Паралельно Україна постійно укладала компроміси з Росією і платила вищу ринкової ціну за газ, не наважуючись піти в Стокгольм. Ціною цього компромісу стали мільярди доларів, які пішли з України по компромісному контракту 2009 року.

Майдан був протестом не тільки проти Януковича, а й проти всіх цих обридлих компромісів з корупцією і власною совістю.

Здавалося, час компромісів минув. Ми нарешті зробили свій вибір. Але тільки здавалося.

В останні роки ми теж йдемо на компроміси. Найбільший — спроба знайти компроміс з корупціонерами в рамках боротьби з корупцією.

Ми укладаємо компроміс з Коломойським. Тому платники податків платять за його фінансові махінації, а сам він залишається на волі. Продовжує фінансувати політичні сили і телеканали.

А його банківський менеджмент не сидить в тюрмі, а презентує нові банківські продукти.

Компроміс з евробляхерами, яким пробачили два роки ухилення від податків, встановивши таким чином новий стандарт.

Скоро, напевно, будуть компроміси з бурштинокопачами, контрабандистами і любителями рубати ліс.

Ми ж завжди шукаємо компроміс. Навіть з тими, хто порушує закон. Та й самі закони — це часто компроміс.

Такі компроміси руйнують інститути держави і є одними з найбільш згубних.

А попереду ще ж так багато пропозицій. Тут тобі пропонують і компроміс з Росією. З ворогом на умовах ворога. Суто український підхід.

Може і проканає. Історично ми так і робили. Щоразу вважаючи за краще не вирішувати проблему, а лікувати її морфіном — укладати компроміс. Ховалися від неї. Чи не помічали її. Не знаходячи для себе сили прийняти потрібне рішення, яке іноді могло бути болючим. Але дорослим.

Ми кожного разу укладаємо компроміс з корупціонерами, віддаючи їм голоси на виборах. І дивуємося потім, що внаслідок компромісу корупціонери залишаються корупціонерами, а результат їхньої діяльності не змінюється.

Можна виправдовувати компроміси власною слабкістю. Але суть в тому, що наша слабкість — це результат компромісів.

 

Share