«Квіти — очі Землі»: 118 років тому народилась українка, що підкорила своїм талантом Пабло Пікассо

118 років тому народилась українка, що підкорила своїм талантом Пабло Пікассо

Катерина Білокур вразила світ «наївним мистецтвом», пише Експрес-онлайн.

«Своє право на малювання Катерина Білокур виборювала силою духу та наполегливістю, — розповідає Експрес-онлайн Галина Безкоровайна, заступниця директора з науково-освітньої роботи Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

— Батьки забороняли їй малювати, вони не розуміли доньку. У селі в ці часи діяв принцип: жіноча робота — це копати, садити, вирощувати, вийти заміж, прати, вишивати рушники та сорочки, ростити дітей…

Що ж це за бажання — бути художником? Як казав її дід: «Та хіба баба і буде художниця? То все рівно як на Місяця по драбині залізти».

А Катерина відповіла: «Якщо такого не було, то буде». Оточення її не розуміло: як це, дівка з села і хоче малювати? А як же вийти заміж, виховувати дітей?

До речі, особисте життя в Катерини Білокур не склалося. Сватались до неї хлопці, бо була гарною дівчиною. Але вона відмовляла всім, адже знала: ніхто б не взяв на себе всі турботи і не дав би їй можливості займатись лише творчістю.

Катерина розуміла, що без пари прожити зможе, а без малювання — ні».

Бажання малювати у Катерини було з раннього дитинства. Мальовані стіни, призьби, вишивки, природа навколо — усе це давало поштовх до творчості.

Вона була самоучкою — навчилася сама читати і писати, бо її не віддали до школи, так само і малювати. Перші роботи були на зошитах молодшого брата, на шматочках полотна. А далі в її долю втрутився випадок.

«У село приїхали вчителі Калити, що мали шикарну бібліотеку, — розповідає Галина Безкоровайна. — Там були фотороботи різних художників. А ще вчителі вміли малювати, тож підказували Катерині якісь речі, до прикладу, як грунтувати полотно.

Проте у малюванні вона теж була самоучкою, згодом писала у листах: «Якщо вам не сподобається щось у моїх картинах, то прошу не судити мене строго, бо я не знала глас вчителя».

Це уже пізніше, коли вона стала знаною, її роботи виставлялись не лише в клубі, а й на районних, обласних, всесоюзних виставках, то тоді їй вже допомагали і фарбами, і полотнами».

Катерина Білокур — не лише художниця, а й письменниця. Цей її талант став відомий завдяки мистецтвознавцю Миколі Кагарлицькому. Він видав її листи у двох книгах.

Писала Катерина багатьом відомим людям — художникам, мистецтвознавцям, письменникам, зокрема, Максиму Рильському та його дружині.

Пишучи листи, заначає Микола Кагарлицький, Катерина Білокур навіть робила нотатки. Кожен її лист — це як маленький філософський твір. Правда, не любила розділових знаків, бо добре не знала, як розставляти коми та крапки.

«Квіти — це мої діти», або «квіти — очі Землі», — казала Катерина Василівна.

Три картини художниці — «Цар-Колос», «Берізка», «Колгоспне поле» — побували у Парижі на виставці.

Саме там творчість української художниці, представниці «наївного мистецтва», оцінив сам Пабло Пікассо, який сказав: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!”

Що цікаво, дві картини так і не повернулись до України, загубившись в французькій столиці.

«Найвідоміші роботи Катерини Білокур — це квіти, — каже Галина Безкоровайна. — Проте, Катерина Василівна малювала в різних техніках — не лише масляними фарбами на полотні, а й аквареллю та графічно. Є і роботи портретного жанру.

Проте, малювала не всіх — якось сільський голова просив намалювати Сталіна, то йому відмовила. Вочевидь, цей чоловік її зовсім не надихав».

 

Share