Містика Іловайська: У всіх загиблих пошукова група знаходила в кишенях… насіння соняшника, неначе квітка хотіла поділитися з ними життям

Волонтер Павло Нетьосов, який одним з перших брав участь в скорботній міссії «Евакуація 200», який разом з побратимами повертав рідним рештки хлопців з-пд Іловайська, а потів стояв біля витоків створення Народної стіни пам’яті біля Михайлівського золотоверхого, продовжує розбирати свої записи, відео і фотодокументи чи не найстрашніших епізодів російсько-української війни.

Його черговий запис у Facebook знову ятрить серце і душу.

«Ви тримали колись на долоні Всесвіт?

В одному соняху у середньому нараховується тисяча одиниць насіння. Кожне зернятко може бути таким самим соняхом та початком наступної тисячі.

Один рік то тисяча.

Два роки — це мільйон.

Три роки — трильйон.

Пять років — то цифра з багатьма нулями, яку можна написати, але у неї вже не буде навіть назви. Пять років — це ціле поле соняхів з одного єдиного зернятка.

Але не сталося….бо війна…

Це насіння зі зкровавленого пропахлого Смертю камуфляжу хлопця, який загинув в Іловайську. Воно не стало полем. Я навіть не знаю чи збереглася в ньому іскра життя.

У цьому році довелося попрацювати у кімнаті зберігання речових доказів.
Сім важких годин.

Перебрана ціла гора пакетів, у яких були речі загиблих. Перевірив кожну кишеню, кожне можливе місце, де можна було щось заховати, навіть під стельками у берцях.

Хрестики, іконки, годинники, документи, мобільні телефони з картами пам’яті, флешки…та у кожного, практично у кожного, насіння у кишені.

Насіння з іловайських полів.

Майже усім загиблим, за допомогою судової та молекулярно-генетичної єкспертиз, повернули імена.

Зараз усе склав у таблицю та будемо шукати можливість вилучити ті речі зі справ та передати родинам.

З того часу вже пройшло майже півроку але це насіння… Воно врізалося в мою пам’ять назавжди.

Кожен, хто загинув — це таке саме поле, це десятки та сотні ненароджених людей, у кожному загинув свій Всесвіт.

Share