“На прощання спекли коровай”. Богдан не встиг одружитися, не встиг стати програмістом, не встиг забрати замовлені книжки…

“На похорон спекли коровай”. Спогад про загиблого снайпера з Вінниччини Богдана Коломійця опублікувала Новинарня.

У п’ятницю, 25 травня, селі Лука-Мелешківська під Вінницею прощалися із 22-річним Богданом Коломійцем, снайпером 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Він загинув 22 травня, коли бойовики відкрили вогонь по позиціях ЗС України у селищі Зайцеве, що неподалік від окупованої Горлівки (Донецька область).

На прощання із молодшим товаришем, молодшим сержантом, приїхали його побратими. Серед них 26-річний Геннадій та 25-річний боєць із позивним “Сонячний”. Служили із Богданом його останні два місяці.

“67 метрів до позицій бойовиків, ми з ними «ділимо» одну вулицю, вони стоять через город.

То був складний вечір та складна обстановка: по нас лупили із трьох напрямків, обстріли тривали цілодобово, – пригадують військові. – Ми вже знали, звідки стріляють, сховалися за будинком. Але того вечора прилетіло із неочікуваної сторони”.

Богдан отримав осколкові проникаючі поранення, несумісні із життям. Іще один його побратим – поранений, наразі перебуває в реанімації у важкому стані.

Богдан Коломієць – 1995 року народження (день народження відзначав 22 квітня). Був командиром 2-го відділення снайперів взводу снайперів у 24 омбр. До цього був командиром бойової машини реактивної системи залпового вогню БМ-21 “Град”.

«Хороший хлопець, дуже розумний, ніколи на жалівся ні на що. Він знав, заради чого служить. Це була людина ідеї, патріот. Він багато читав у перервах між веденням бою».

Богдан навчався у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті інфокомунікацій, радіоелектроніки та наносистем.

Контракт зі Збройними силами підписав у 2016 році після того, як отримав диплом бакалавра. Вирішив не продовжувати навчання на магістратурі та сам пішов у військовий комісаріат – служити в ЗСУ.

Після повернення з війни Коломієць планував освоювати програмування, кажуть його побратими. Почав освоювати ази програмування із книжок ще там, перебуваючи в районі проведення операції Об’єднаних сил.

“Читав математику, геометрію, у нього навіть книжка із хімії була якась. І Тараса Шевченка читав. І якісь такі надто розумні книги із незрозумілими та занадто розумними назвами. Купував їх на ринку місцевому. От нещодавно замовив іще кілька в бабусі місцевої – але вже не встиг, на жаль, забрати та прочитати”.

Не встиг Богдан і на навчання із покращення кваліфікації, які мали незабаром відбутися та які він мав намір відвідати.

Рідне село на рідній вулиці прощалося з Богданом на колінах.

За традицією, спекли на похорон коровай – хлопець не був одруженим.

За захисником сумують батьки, бабуся, сестра, рідні, друзі, знайомі, однокласники, одногрупники, побратими, з якими ніс службу, рідне село та вся країна.

Share

One Comment

  1. Milford Juanico

    I just want to tell you that I’m beginner to blogging and site-building and actually loved this blog site. Most likely I’m want to bookmark your blog post . You certainly come with perfect articles. Many thanks for sharing your website page.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.