Нашого цвіту — по всьому світу: Українець став символом могутності Японії. А на батьківщині про нього навіть не знають

Українець, який з торговця бобами виріс у непереможного бійця та символ могутності Японії.

У 1961 році Тайхо Кокі отримав статус йокодзуна. У фінальній сутичці поєдинку він ухопив суперника за мавасі і виштовхав його з майданчика.

Глядачі не могли повірити: щойно на їхніх очах Ная Кокі здобув найвищий та довічний титул – йокодзуна – лише у 21 рік.

Такого молодого чемпіона за всю історію сумо ще не було, пише 24 канал.

Здіймаючи кубок над головою, Тайхо дивився на овації публіки і шкодував лише про одне – його тріумфу не побачив батько, Маркіян Боришко.

Востаннє вони бачились, коли хлопчику було п’ять років. Тоді сім’я жила на острові Сахалін. Той ще належав Японії, а коли перейшов Радянському Союзу – батькові швидко пригадали антикомуністичні настрої і кинули до в’язниці.

Дружина з дітьми переїхала до Японії — на острів Хоккайдо, де й змінила ім’я сина з Івана Боришко на Кокі Ная. Контакти з батьком втратилися назавжди.

Аби заробити на життя, вони з мамою торгували соєвими бобами на базарі, а у 16 років хлопця з дещо незвичною зовнішністю запросили на заняття з сумо.

На початку кар’єри Ная важив якихось 75 кілограмів, а тому перемоги доводилося здобувати не силою, а технікою. Згодом він набрав ще 60 кілограмів, став дужчим, та своїх прийомів не забув. Це поєднання зробило сумоїста непереможним.

Йому вдалося провести серію із 45 боїв без жодної поразки.

Тайхо обожнювали всі – чоловіки захоплювалися видовищними боями: третину матчів той вигравав, просто виштовхуючи кремезних противників із круглого рингу.

Жінки вважали його найгарнішим чоловіком Японії. Коли Ная одружувався, на весілля зібралася тисяча гостей і понад 200 журналістів.

У 60-х роках, коли Японія переживала стрімкий економічний ріст, сумоїст став символом японської могутності – простий торговець бобами, що завдяки своїй наполегливості став непереможним бійцем.

За свою спортивну кар’єру Тайхо 32 рази перемагав на імператорських турнірах. Цей рекорд побили лише у 2014 році.

Тайхо Кокі закінчив свою спортивну кар’єру на початку 1971 року й відкрив власну школу сумо зі стін якої вийшло чимало знаменитих бійців.

Взимку 1977 року Тайхо переніс інсульт. Але легендарному спортсмену вдалося частково відновити своє здоров’я, і ​​він знову повернувся до тренерської діяльності. Лише тільки після виходу на пенсію в 2003 році, Тайхо передав управління школою своєму зятю (чоловікові молодшої дочки) і найбільш титулованому зі своїх учнів Озуцу Такеші.

Тайхо Кокі намагався знайти свого батька ще в 60-х роках, але безуспішно.

Проте він не переставав цікавитися історією свого походження і вже в похилому віці підтримував зв’язки з Україною. Він навіть надіслав в рідне село батька, Руновщину, що на Харківщині, японського кореспондента, щоб той привіз звідти жменю землі, пляшку води з колодязя і українські сувеніри.

Тайхо в боргу не залишився і через кілька років передав землякам ієрогліф, який означає його ім’я. До речі в селі і зараз живуть далекі родичі Тайхо, які носять прізвище Боришко.

Помер легендарний спортсмен 19 січня 2013 року в Токіо.

Через два роки, в липні 2015 року, Тайхо Кокі був удостоєний звання почесного громадянина Японії.

Share