Не питай, по кому сьогодні дзвонить дзвін. Він нагадує про Іловайськ — про живих, і мepтвux, і загублених… Цю пам’ять мусимо нести до скону

Віднині 29 серпня в Україні будуть відзначати Національний дня пам’яті полеглих захисників України, запроваджений Указом Президента.

Сьогодні, в п’яту річницю виходу з Іловайську – знайдіть час, послухайте, почитайте, подивіться ці розповіді. Поділіться ними з близькими. Бо ці свідчення – це пам’ять яку ми маємо нести самі, і яку на рівні генів маємо прищеплювати прийдешнім поколінням.

Це уривки з дуже різних історій, продовження котрих ви можете знайти на сайті документального проекту «AFTERILOVAISK.COM».

Хтось з цих героїв потрапив у полон, хтось тиждень виходив з оточення полями до українського блокпоста, комусь «пощастило» отримати поранення за кілька днів до виходу «зеленим коридором», хтось загинув, виходячи колоною, а хтось і досі у переліку зниклих безвісти.

Та є дещо спільне, що об’єднує цих людей — живих, мертвих і загублених — це небайдужість і бажання захистити батьківщину.

«…Пам’ятаю соняхи, як вони мене били по яйцях. До нас заскочив якийсь молодий хлопець, мабуть, років 18. Він висів внизу, я схопив його за руку: «Малий, я буду тебе тримати, тільки тримайся». Бачу в його очах страх, і він кричить: «Що з нами буде?! Що з нами буде?» А я дивлюсь в сторону посадки, за 30-40 метрів, і вони х…чать прямо по нас. І я розумію, що йому кінець, але я нічого не можу зробити. І я сказав йому, що все буде добре, бачив, що він заспокоївся. Заспокоївся і одразу помер. Ці долі секунди я побачив, що він мені повірив…», — Олександр Півторацький, позивний «Пекар», «Дніпро-1» (м.Дніпро).

«… У мене була рація, по якій ми почули про плани прориватися з боєм. Тоді вже було зрозуміло, що нас просто так не випустять. Їхали близько пів години більш-менш спокійно. На якомусь хуторі почалося. Було божевілля: з усіх сторін стріляють, а ми посеред поля. «Тарас» гнав по купинах з шаленою швидкістю, ми обігнали колону. Завдяки «Тарасу» ми проскочили, за нами вже все вибухало. У якийсь момент я відчула поранення в бік. Всі вибігли з машини, а я не могла встати. «Вітерець» за мною повернувся. Я жива завдяки йому. Машина вибухнула… »,Анна Ільющенкова, позивний «Мурка», батальйон «Донбас», (м.Одеса).

«…Дуже запам’ятався момент: перед нами їхало дві вантажівки – «УРАЛ» і «ГАЗон». «УРАЛ», що був зліва – пряме попадання чи танка, чи птура. Там десь чоловік 20-30 було, машину розриває – вилітають тільки двоє з двадцяти. Цих двадцяти просто немає… І один перед нами прямо, перед машиною падає. Він встає весь у крові, і махає рукою. Перед нами ще одна машина вискакує, він залітає на неї – поїхали далі…», Олександр Ваник, позивний «Лунатік», батальйон «Донбас» (м.Малин, Житомирська область).

«…Літо, поруч все горить, а з іншого боку ще неспалена трава. Насправді, непоганий літній день, над тобою постійно свистять кулі, уламки, снаряди летять. І ти лежиш і думаєш: “Може заснути?” Ну, от в цій конкретній ситуації ти вже нічого не можеш зробити. Ворухнутись ти теж не можеш»,Артем Хорунжий, позивний «Грек», батальйон «Донбас» (Київ).

Збереження пам’яті — це не завжди просто. Але це наш обов’язок перед тими, хто розповісти про ці події не зможе ніколи.

Ми записуємо інтерв’ю, знімаємо відео про військових, а також родини загиблих, щоб задокументувати їхні спогади, міркування та свідчення присутності військ РФ в операції в Іловайську, повідомляється на сторінці спільноти  AFTERILOVAISK у Facebook.

Все почалося з запису кількох історій безпосередніх учасників боїв за Іловайськ. Героїв для них ми шукали по фотографіях, зроблених Maks Levin та Markiian Lyseiko під час оточення міста, та виходу «зеленим коридором».

Зараз вже записано 67 історій, а кількість знятих світлин — налічує до 10 тис. Проект дозволив задокументувати в фото-, відео- та аудіо- форматі спогади військових про ті події, засвідчити присутність військових РФ, зберегти пам’ять про загиблих під час бойових дій.

Нині, ми працюємо над документальним фільмом про те, як і чим живуть ті, хто пройшов Іловайський котел, 5 років потому.

І якщо ви хочете підтримати нашу ініціативу, є кілька способів це зробити:
— підписатися на нашу сторінку;
— поділитися цим постом;
— підтримати проект фінансово за допомогою сервісу Рortmone: https://clc.to/8sIaHQ

AFTERILOVAISK є документальним проектом? спрямованим на збереження пам’яті про людей і трагічні події, які мали місце в серпні 2014 року поблизу міста Іловайськ Донецької області.

Share