Неймовірна історія: Її телефон розбився тоді, коли мали повідомити страшну новину про загибель сина…. І мати так нічого і не дізналася

Цю історію матері бійця розповіла в закарпатській газеті «Неділя» Ольга КАРПА, пишуть Закарпатські новини.

«Якось я поїхала до матері. Треба було їхати на Рахівщину далеко у гори. Якогось вечора я не встигла увімкнути світло в кімнаті, а в мене випав із рук мобільний телефон. Самі знаєте, як воно буває в таких випадках – телефон навпіл, а картка з телефона кудись закотилася.

Я увімкнула світло, але знайшла тільки одну частинку від телефона. Уже з мамою всю хату здерли, а сім-карти знайти так і не могли.

Я дуже хвилювалася, що подумає чоловік, якщо я не буду довго на зв’язку. Але найбільше переживала за сина. Він якраз тоді був на сході – в АТО.

Тож ми з мамою мусили у велику заметіль рушати до родичів, від яких можна було подзвонити до чоловіка. На щастя, мобільні телефони були і в наших найближчих сусідів.

Чоловік і справді вже дуже хвилювався. Але все зрозумів. Казав, що я не маю про це турбуватися. От приїду через тиждень, тоді відновимо мою картку.

Я з полегшенням зітхнула і залишилася на тиждень у мами.

Але щохвилини ми думали про Ваню – як він там, у таку люту зиму, під шквалом вогню. Наші серця рвалися із болю. Але гори та природа взяла своє. Я потроху заспокоїлася. Останнім часом депресія зовсім звалювала мене з ніг у місті. А тут, у горах, моє життя стало набагато яснішим і спокійнішим.

Але збіг тиждень. Я мусила повертатися додому на роботу.

Але мій святковий настрій розвіявся, коли я переступила поріг. Виявляється, що в цей час у чоловіка ледь не стався інсульт. Він був блідий і дуже змарнів.

– Що сталося? – налякалася я.

– Та нічого, все вже позаду, – зітхнув чоловік.

І розповів мені про те, що йому відразу після мого дзвінка зателефонували із частини, де служив Ваня. Повідомили, що Ваня мертвий – через кілька днів його привезуть додому.

Можна собі уявити, що ці слова ледь не вбили мого чоловіка.

Наступна його ніч була безсонною і важкою. А він не зателефонував мені, бо не було куди. Наступний день видався для нього страшною пусткою. Не міг він заснути і в наступну ніч. Так тривало чотири дні поспіль. Горе розривало його зсередини і не давало дихати.

Він чекав, щось з дня на день додому привезуть домовину. Але замість цього раптом пролунав дзвінок. У телефоні він почув голос Вані.

Той був живий і навіть не поранений. Але не міг дати про себе знати, бо вони потрапили під обстріл. Його тіло не могли знайти, але вирішили що в такому пеклі він вижити не міг.

А Ваня вижив, зміг вибратися зі свого сховку через кілька днів, пив воду з калюжі. А коли все ж таки він зміг дістатися до товаришів, то був геть знеможений.

Але перше, що він попросив, це телефон. Дзвонив він мені, але мій телефон не відповідав. А він дуже розхвилювався, бо вже знав, що про нього домашнім повідомили як про мертвого. Тож подумав, що через цю звістку вдома сталося щось лихе.

Але тоді подзвонив ще й батьку. Той підняв слухавку і, коли почув рідний голос сина, розплакався, як дитина. Товариші почали напувати Ваню чаєм, накидали на нього купу куфайок і він заснув міцним сном.

Наступного ранку він знову подзвонив. Чоловік впевнився, що у Вані і справді все гаразд. А через годину приїхала я.

Не знаю, чому сталося саме так. Може, це Бог милосердний і він мене від цих страшних переживань оберіг. Моя серце, напевно, розірвалася б із того великого болю.

А про те, що Бог справді намагався мене уберегти, у мене не було жодного сумніву. Адже моя мобілка впала у темряві усього за якихось кілька хвилин перед тим, як мені могли повідомити страшну новину!

Та й усі ці дні я не могла знайти картку. Якась невидима сила наче тримала її в руках, щоб не вручити її мені у цю страшну мить.

На нинішній Великдень мама приїхала до нас. Вона привезла нам нехитрі сільські подарунки – бринзу, вурду. Але, мабуть, найдорожчим подарунком був і найкрихітніший.

Вона простягнула на долонях мою сім-карту.

Картка якимось дивом попала у проміжок між ліжком і матрасом і пролежала там щасливо аж три місяці!

Share

4 Comments

  1. Vikki Burdzel

    I simply want to mention I am beginner to weblog and actually loved your website. Very likely I’m likely to bookmark your site . You absolutely have fantastic stories. Thanks a lot for revealing your web site.

  2. Clair Burttram

    Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.