Неймовірна історія: Її телефон розбився тоді, коли мали повідомити страшну новину про загибель сина…. І мати так нічого і не дізналася

Цю історію матері бійця розповіла в закарпатській газеті «Неділя» Ольга КАРПА, пишуть Закарпатські новини.

«Якось я поїхала до матері. Треба було їхати на Рахівщину далеко у гори. Якогось вечора я не встигла увімкнути світло в кімнаті, а в мене випав із рук мобільний телефон. Самі знаєте, як воно буває в таких випадках – телефон навпіл, а картка з телефона кудись закотилася.

Я увімкнула світло, але знайшла тільки одну частинку від телефона. Уже з мамою всю хату здерли, а сім-карти знайти так і не могли.

Я дуже хвилювалася, що подумає чоловік, якщо я не буду довго на зв’язку. Але найбільше переживала за сина. Він якраз тоді був на сході – в АТО.

Тож ми з мамою мусили у велику заметіль рушати до родичів, від яких можна було подзвонити до чоловіка. На щастя, мобільні телефони були і в наших найближчих сусідів.

Чоловік і справді вже дуже хвилювався. Але все зрозумів. Казав, що я не маю про це турбуватися. От приїду через тиждень, тоді відновимо мою картку.

Я з полегшенням зітхнула і залишилася на тиждень у мами.

Але щохвилини ми думали про Ваню – як він там, у таку люту зиму, під шквалом вогню. Наші серця рвалися із болю. Але гори та природа взяла своє. Я потроху заспокоїлася. Останнім часом депресія зовсім звалювала мене з ніг у місті. А тут, у горах, моє життя стало набагато яснішим і спокійнішим.

Але збіг тиждень. Я мусила повертатися додому на роботу.

Але мій святковий настрій розвіявся, коли я переступила поріг. Виявляється, що в цей час у чоловіка ледь не стався інсульт. Він був блідий і дуже змарнів.

– Що сталося? – налякалася я.

– Та нічого, все вже позаду, – зітхнув чоловік.

І розповів мені про те, що йому відразу після мого дзвінка зателефонували із частини, де служив Ваня. Повідомили, що Ваня мертвий – через кілька днів його привезуть додому.

Можна собі уявити, що ці слова ледь не вбили мого чоловіка.

Наступна його ніч була безсонною і важкою. А він не зателефонував мені, бо не було куди. Наступний день видався для нього страшною пусткою. Не міг він заснути і в наступну ніч. Так тривало чотири дні поспіль. Горе розривало його зсередини і не давало дихати.

Він чекав, щось з дня на день додому привезуть домовину. Але замість цього раптом пролунав дзвінок. У телефоні він почув голос Вані.

Той був живий і навіть не поранений. Але не міг дати про себе знати, бо вони потрапили під обстріл. Його тіло не могли знайти, але вирішили що в такому пеклі він вижити не міг.

А Ваня вижив, зміг вибратися зі свого сховку через кілька днів, пив воду з калюжі. А коли все ж таки він зміг дістатися до товаришів, то був геть знеможений.

Але перше, що він попросив, це телефон. Дзвонив він мені, але мій телефон не відповідав. А він дуже розхвилювався, бо вже знав, що про нього домашнім повідомили як про мертвого. Тож подумав, що через цю звістку вдома сталося щось лихе.

Але тоді подзвонив ще й батьку. Той підняв слухавку і, коли почув рідний голос сина, розплакався, як дитина. Товариші почали напувати Ваню чаєм, накидали на нього купу куфайок і він заснув міцним сном.

Наступного ранку він знову подзвонив. Чоловік впевнився, що у Вані і справді все гаразд. А через годину приїхала я.

Не знаю, чому сталося саме так. Може, це Бог милосердний і він мене від цих страшних переживань оберіг. Моя серце, напевно, розірвалася б із того великого болю.

А про те, що Бог справді намагався мене уберегти, у мене не було жодного сумніву. Адже моя мобілка впала у темряві усього за якихось кілька хвилин перед тим, як мені могли повідомити страшну новину!

Та й усі ці дні я не могла знайти картку. Якась невидима сила наче тримала її в руках, щоб не вручити її мені у цю страшну мить.

На нинішній Великдень мама приїхала до нас. Вона привезла нам нехитрі сільські подарунки – бринзу, вурду. Але, мабуть, найдорожчим подарунком був і найкрихітніший.

Вона простягнула на долонях мою сім-карту.

Картка якимось дивом попала у проміжок між ліжком і матрасом і пролежала там щасливо аж три місяці!

Share

One Comment

  1. Vikki Burdzel

    I simply want to mention I am beginner to weblog and actually loved your website. Very likely I’m likely to bookmark your site . You absolutely have fantastic stories. Thanks a lot for revealing your web site.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.