Немає тiлa — не буде діла: Як Путін і Сурков списали кaлiк «Новоросії» як непотріб

Торгівля тілом: Як Путін і Сурков списали калік «Новоросії».

Під кінець п’ятого року війни з Україною від намальованого московською пропагандою «героїзму ополченців» не залишилося й сліду.

Місцеві колаборанти та найманці, які у 2014 році «повелися» на перспективу підзаробити на війні на Донбасі та влаштувати там «русскій мір», залишилися покинутими і окупаційною владою, і російською.

Багато хто з них отримав поранення і каліцтва, когось кинули на підвал, бо щось не поділили, дехто вгзагалі загинув.

Родини, діти та батьки таких «ополченців» кинуті напризволяще. Інколи хтось привозить їм набори дешевих продуктів у пакетах для сміття, як це робив «фонд» російського диверсанта Ігоря Стрєлкова, але зазвичай про них просто забувають.

І це не вигадана «укроЗМІ» інформація, про це пишуть родичі самих «героїв русской вєсни», пишуть симпатики «Л-ДНР» – блогери та опозіціонери тамтешньої «влади», врешті-решт, про це почали писати і російські ЗМІ.

Донецький журналіст і блогер Марина Харкова 12 лютого розповіла виданню «Новоросія» про «кричущі факти байдужого і черствого ставлення держави до проблем вдів і сиріт, поранених, які залишилися каліками і отримують мізерну допомогу, відсутності закону про військо і соціальних гарантій».

«Навіть анонсована пільга з оплати комунальних послуг сім’ям загиблих перед виборами нового «глави» (ватажка Дениса Пушиліна, — ред.) виявилася лише словами.

Нібито не розроблений механізм. Але, дозвольте, чим займаються різні комісії і сто депутатів нарсовіта? Поки поліпшень не видно», — сказала вона.

В «ЛНР» склалася така сама ситуація, і про неї пише російське видання REGNUM, зазначаючи, як цинічно проявляють «публічну скорботу» на окупованій Луганщині за бойовиками.

У місті Брянка, наприклад, щороку на офіційному рівні згадують трьох «ополченців», які загинули в середині червня 2014 року під час перестрілки з батальйоном «Айдар». У лютому 2018 року в школах, в яких навчалися загиблі Євген Черниш (позивний «Че Гевара»), Володимир Носенко («Нося») і Андрій Кушнеревіч («Забійник»), були встановлені меморіальні дошки.

«На згадку про бійців щорічно проводиться громадянська панахида. Проте родичам загиблих так і не вдалося домогтися від влади «ЛНР» будь-яких документів, що прирівнюють їх до учасників бойових дій.

Теоретично відповідні процедури існують, але на практиці чути про них ще не доводилося. В результаті люди, які стали інвалідами в боях 2014-го, отримують злиденну допомогу (менше 3200 рублів), а родичі загиблих ополченців – лише пільгу на оплату послуг ЖКГ», – йдеться у статті.

Крім того, повідомляється, що іноземці, а також громадяни України, які воюють за «Л-ДНР» взагалі не можуть отримати ані «паспорт», ані житло, ані влаштуватися на роботу. Таким «ополченцям» видають довідки.

«Всі вони в очах «чиновників Л-ДНР» – «тимчасово переміщені особи». Питання їхнього працевлаштування та асиміляції ніяк не вирішується. Якщо ж з якоїсь причини «тимчасово переміщена особа» позбавляється своїх документів (або, наприклад, не може вклеїти нову фотографію після досягнення відповідного віку), людина не тільки «застрягає» на території «Л-ДНР», але і втрачає можливість працевлаштуватися.

Єдиний документ, який дозволяє отримати загадкове «республіканське» законодавство, – це адресна довідка», – йдеться у статті.

Зазначається, що це просто листок паперу з фотографією і печаткою з паспортного столу, посвідчення особи, що не дає абсолютно ніяких прав.

Адресна довідка не дозволяє офіційно працювати, не дає можливості укласти шлюб, а найголовніше – не залишає практично ніяких шансів отримати паспорт «ЛНР» або «ДНР» до тих пір, поки людина не отримає горезвісне посвідчення про те, що вона була «ополченцем».

Видання наголошує, що таке ставлення до найманців з Росії призвело до того, що велика їх частина покинула «Л-ДНР». Ті, хто залишився без документів або просто не в змозі їхати в Росію, виживають як можуть – долають бюрократичні колізії завдяки допомозі російських благодійних фондів, перебиваються випадковими заробітками.

«Все це вкрай деморалізуючо діє на тих, хто служить сьогодні. Адже якщо завтра Мінські угоди скасують, слідом за ними скасують і Народну міліцію. Де гарантії, що при створенні нової військової структури сьогоднішні солдати також не перетворяться в «волонтерів», яким доведеться доводити, що вони дійсно служили і воювали?» – пише російське ЗМІ.

«Незважаючи на пишномовну риторику, якою влада «Л-ДНР» зустрічає кожну річницю кривавих подій 2014 року, в республіках немає менш соціально захищених людей, ніж «ополченці», — зазначає видання, буквально кажучи про те, що так звані «ополченці» – це «витратний матеріал», яким скористалися і викинули.

Якщо ж цей матеріал зважиться критикувати або ж розповідати правду про обстріли, його чекає доля Дениса Лотова – бойовика з Запоріжжя, що розповів правду про обстріл автобусу з людьми у Донецьку у 2015 році.

Лотов в грудні зник, його дружина дізналася, що його кинули на підвал «за зраду».

Окрема ситуація з найманцями — тими, хто у 2014 повірив у фейки Дмитра Кисельова про фашистів, та поїхав захищати російськомовних, або ж просто поїхав підзаробити на війні та віддати борги.

Ще у 2017 році стало відомо, що найманців з Росії ватажки ненавидять, мстяться їм і кидають «на підвали».

Російський військовий кореспондент Анастасія Михайловська заявляла, що на 2017 рік в підвалах «ДНР» сиділи близько 3000 полонених, при чому чимала частина серед них – російські бойовики.

Скільки людей сидять в підвалах «ЛНР» – взагалі невідомо.

Ці дані підтвердив російський блогер Михайло Полинков, соратник Стрєлкова.

А в 2018 та 2019 році Михайловська цю тему вже не розвивала, яка зараз чисельність росіян у підвалах «Л-ДНР» – невідомо.

Щодо найманців з інших країн, то показовим є нещодавний приклад з громадянином Сербії Урошем Првуловічем, який три місяці тому поїхав на бесіду в комендатуру «ЛНР» і зник. Про нього пишуть, що він брав участь в окупації Дебальцевого, а на Донбасі проти України воює з 2014 року.

Його дружина Олена Бондаренко скаржиться, що з моменту його зникнення звернулася вже до всіх можливих інстанцій.

Їй відповіли у «генпрокуратурі «ЛНР», що знати нічого не знають про її чоловіка.

При цьому залишається відкритим питання, чи поїдуть тепер російські найманці на Донбас так само масово, як у 2014 році, якщо найближчим часом ситуація на фронті сильно загостриться.

Джерело

 

Share