Обреготатися можна! Порошенко нагородив адмірала-академіка-експерта ЮНЕСКО, який виявився не адміралом, не академіком і ніяким не експертом

Порошенко нагородив почесним званням псевдонауковця з вигаданими регаліями – «Схеми» Президент України Петро Порошенко своїм указом до Дня Конституції нагородив званням «Заслужений працівник культури України» Андрія Авдєєнка, який називає себе «адміралом», «академіком» та «істориком», хоча більшість його регалій є вигаданими.

Про це повідомляє програма «Схеми», спільний проект Радіо Свобода і телеканалу UA:Перший.

Відповідний указ був опублікований на сайті Адміністрації президента 27 червня 2018 року.

У документі йдеться про Андрія Авдєєнка як члена благодійної організації «Благодійний фонд «Лебедія». Такою відзнакою заохочують «за високі трудові досягнення та професійну майстерність».

Журналісти дослідили, що нагороджений Андрій Авдєєнко – мешканець Запоріжжя, відомий своїм псевдонауковими теоріями.

Декан історичного факультету Запорізького національного університету Володимир Мільчев коротко розповідає про зміст книжок Авдєєнка: «Вигадані, ніколи неіснуючі запорозькі січі, причому одна із них локалізується, на його думку, в рідному селі».

Наукового ступеня Авдєєнко не має, а звання «академіка» йому присвоїла громадська організація «Українська академія наук».

«У принципі зареєструвати таку організацію і давати такі звання чи титули може будь-хто», – пояснює запорізький журналіст та історик Едуард Андрющенко.

Звання «адмірала», про яке розповідає публічно Авдєєнко, також є фейковим. У прес-службі Військово-морських сил України повідомили, що такого звання, як «почесний адмірал», у них немає взагалі.

Едуард Андрющенко вияснив, що Авдєєнку 61 рік, він уродженець Малої Лепетихи (Херсонська область). Нібито вчився на фінансиста у Ленінграді, працював “воєнруком” у школі, служив прапорщиком на аеродромі десь у Сибіру.

Із Росії Авдєєнко переїхав до Запоріжжя. Як розповідають наші джерела, завдяки родинним зв’язкам він був влаштований на непогане місце на одному із заводів, де займався операціями з металобрухтом.

Наприкінці 1990-х років Авдєєнко почав розповідати знайомим, що став кандидатом економічних наук. Спочатку йому повірили. Але дуже швидко “кандидат” став “доктором”, а згодом – і “академіком”, при чому вже в галузі історії.

Так само сумнівними для тих, хто давно знає героя статті, видаються його “спогади” про участь у секретних операціях радянської розвідки в Африці.

У випадку з цією загадковою особою не завжди можна вірити навіть офіційним документам – наприклад, в анкеті, яка подавалася перед нагородженням, у графі “робоча адреса” вказаний київський проспект, якого просто не існує.

Зараз Андрій Авдєєнко живе під Києвом. Його син – керівник однієї з місцевих прокуратур столиці (скан наказу про призначення батько прокурора публікував у “Фейсбуці”).

Восени 2017 року Андрій Авдєєнко став фігурантом гучної історії, яка не мала відношення до його “наукової” та громадської діяльності. Під Києвом позашляховик, яким керував Авдєєнко, на великій швидкості влетів у мінівен. Водій мінівена загинув. Пасажир мінівена та “академік” потрапили до лікарні.

Поліція Київщини заявила: Авдєєнко був п’яний за кермом, в його крові виявили 1,68 проміле алкоголю. Проте сам він прокоментував ДТП у властивому для себе стилі. Журналісту замість відповіді накидав у приватні повідомлення фото своїх книг та грамот, а також оприлюднив у “Фейсбуці” фантастичну версію подій: аварію влаштували… ворожі спецслужби, які хотіли його вбити.

І, говорячи про недавнє скандальне нагородження Авдєєнка, частина журналістів припускають, що справжня причина, через яку він виборов собі почесне звання “заслужений працівник культури” від президента, пов’язана саме з ДТП. Мовляв, державна нагорода може стане на суді підставою для м’якшого покарання.

Ця історія – показова, але далеко не єдина в масштабах України. Ми знаємо і фейкових героїв війни з “лівими” орденами та фантастичними “подвигами”, і одіозних “регіоналів” зі званням “Герой України”, і захищені дисертації, схожі на писанину Авдєєнка.

Можливо, резонанс навколо таких епізодів колись підштовхне і до перегляду державної системи почесних звань, що давно себе скомпрометувала, і до створення механізму боротьби з псевдонаукою.

На цьому прикладі, коли указом президента звання отримала людина із сумнівним статусом, «Схеми» проаналізували весь механізм присвоєння звань та державних нагород і виявили у ньому низку недосконалостей.

Згідно із законом «Про державні нагороди України», кандидатуру має висувати трудовий колектив організації. Потім цей висновок направляється до центрального органу виконавчої влади, а звідти – президенту.

У цьому випадку звання «Заслуженого працівника культури України» Авдєєнко отримав з подачі благодійного фонду «Лебедія». Протокол про висунення Авдєєнка на нагороду підписала голова фонду Любов Мороко і надіслала до департаменту культури Запорізької ОДА, який очолює її чоловік – Владислав Мороко.

Він направив документи на нагородження главі Запорізької обладміністрації Костянтину Брилю, за підписом якого документи на відзначення Авдєєнка були відправлені президенту.

Кандидатури на державні відзнаки розглядає Комісія державних нагород та геральдики. Її члени розповідають, що проект указу на державні нагороди до Дня Конституції не розглядався.

«Я ніколи не розумію сенс цих проектів, але я їх іноді читаю, проект указу про нагородження когось там, і там 150 прізвищ, тобто, я повинен якось на них відреагувати, якщо я нікого з них не знаю?», – розповідає член комісії Юрій Бірюков.

Його колега по комісії Андрій Гречило додає: «Проект указу до дня Конституції був надісланий 27-го. Грубо кажучи, після обіду. Зрозуміло, що це вже передвихідний день і я, скажімо, цю пошту переглянув аж після Дня Конституції, тобто сенсу писати якісь пропозиції вже не було».

Журналісти надіслали запит до Адміністрації президента з проханням роз’яснити, хто відповідальний за відбір кандидатур на нагородження державними відзнаками і як вони можуть пояснити, що серед відзначених почесним званням опинився псевдонауковець.

У відомстві лише відповіли, що вся відповідальність за додержання вимог при відборі кандидатів лежить на керівництві Запорізької облдержадміністрації.

Позбавляти нагород постфактум законавство не дозволяє. На його зміні наполягають як українські, так і європейські фахівці. Проект закону вже лежить у Верховній Раді. «Слово – за президентом та парламентом», – підкреслюють журналісти «Схем».

Share

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.