Онкохворі змушені продавати квартири: Чому міністра охорони здоров’я Супрун називають «доктор смерть»

У рамках проекту «Лікуватися неможливо померти. Хто поставить кому?» відбулася прес-конференція у Львові.

Як повідомив головний лікар Львівського державного онкологічного лікувально-діагностичного центру Ігор Ковальчук в області з онкодіагнозом живе понад 67 тисяч людей.

Позитивним він назвав те, що відтоді, як на Львівщині завдяки підтримці Світового банку стартувала програма і було закуплене сучасне обладнання для ранньої діагностики раку молочної залози та гінекологічних хвороб, онкопатології таких локалізації частіше стали виявлятися на ранніх стадіях. А це значно підвищує ефективність лікування і робить його дешевшим.

Але в переважної більшості пацієнтів все ж хвороба вимагає тривалого , комплексного і вартісного лікування, де вагому частку займають хіміопрепарати, часто настільки дорогі, що люди вимушені продавати своє майно.

– Наші препарати є найдорожчими і наскільки важко онкологам щодня спілкуватися з пацієнтами, які не мають можливості оплатити таку вартісну терапію, – поділився головний лікар. – На превеликий жаль, ми не отримали жодного препарату, на які було виділено державне фінансування у 2017 році.

Такої ситуації за роки, відколи я керую онкоцентром, ще не було. Мало того, що не надходять препарати, закуплені за кошти держбюджету 2017 року, так ми не можемо хоча б частково купити їх для своїх пацієнтів за рахунок обласних коштів.

Онкологи пояснили : частина препаратів для онкохворих закуповується за списком Національного переліку ліків і це загальносвітова практика. Ще частина препаратів закуповується за цільовими заходами в сфері онкології, але наразі препарати, закуплені в 2017 році ще не почали надходити, а закупівлі 2018 року ще не відбулися.

У цій складній ситуації пацієнтам хоча б частково могли допомогти місцеві бюджети, особливо, коли йдеться про сучасні і визначальні для лікування препарати, які через високу вартість не ввійшли до Нацпереліку.

Але з 1 січня 2018 року почала діяти Постанова Кабінету міністрів за №180, яка дозволяє регіональним бюджетам закуповувати ліки, які не ввійшли до Нацпереліку лише тоді, коли на 100 відсотків буде забезпечено список за Нацпереліком, що практично зробити неможливо.

Ось і складається: держава не може забезпечити, і регіонам не дає, і тоді «за сучасними світовими протоколами» пацієнт повинен себе лікувати сам.

Сумну статистику озвучив заступник головного лікаря онкоцентру Олег Дуда – близько 43 відсотків онкопацієнтів продають своє майно, щоб отримати лікування. Але й цього не завжди вистачає.

– Один препарат може коштувати до 70 тисяч гривень. Його треба приймати, наприклад, 17-18 разів на рік.

Я думаю, що без допомоги держави чи місцевої влади ці пацієнти просто не продовжують лікування, – підсумував завідувач хіміотерапевтичного відділення онкоцентру Ярослав Шпарик.

Share

One Comment

  1. Dara Philben

    I just want to tell you that I am just new to blogging and site-building and absolutely enjoyed this website. Almost certainly I’m likely to bookmark your website . You amazingly come with superb writings. Thanks a lot for sharing your web page.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.