Пробачте, мамо! Україна пам’ятатиме вашого Андрія! Матір загиблого в 2014 році «айдарівця» не пустили на офіційне святкування Дня Незалежності через… прапор

Матір загиблого в 2014 році «айдарівця» не пустили на офіційне святкування Дня Незалежності.

Тамара Аболмасова, матір загиблого в 2014 році в Луганській області військового медика Андрія Аболмасова

Співробітники сил безпеки, які відповідають за прохід запрошених гостей на майдан Незалежності, не пропустили матір загиблого в 2014 році в Луганській області військового медика Андрія Аболмасова Тамару.

Про це сама жінка розповіла в прямій трансляції Радіо Свобода.

«Я була в списках. Мій син був медиком у штурмовому батальйоні «Айдар», у 2014 році він загинув. У мене був прапор, на ньому нічого не написано, лише побажання хлопців, це по смерті сина було написано.

Мене з цим прапором не пустили. Вони (співробітники безпеки на металодетекторі при вході на майдан Незалежності – ред.) мені сказали, що я маю лишити цей прапор і пройти. Я не лишу цей прапор. Під цим прапором загинула моя дитина… Я не хочу бути на такому параді», – сказала Тамара Аболмасова.

Згодом, після скандалу до жінки підходили представники охорони з запрошенням пройти.

«Вони казали: проходьте, проходьте, проходьте. Але я вже не пішла, бо, розумієте, що мені вже навіть і не хочеться іти. Я просто його (прапор – ред.) взяла, а мене з ним не пустили. Я піду на другий марш, там, де мені буде зручно», – додала жінка.

Киянин Андрій Аболмасов, позивний Док, загинув 17 серпня 2014 року.

Брав активну участь у Євромайдані. На фронт вирушив добровольцем.

Старший сержант батальйону «Айдар», фельдшер медичного пункту. Загинув у боях під Луганськом, снаряд влучив у будівлю, де були українські військові. Аболмасов прикрив від вибуху своїм тілом чотирьох побратимів – «айдарівців» Юрія Надашкевича («Фізика»), Олексія Мельника («Балку») та Віталія Мороза («Горця»), а також мінометника з іншого підрозділу, ім’я котрого поки невідоме.

Указом Президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Андрій Вікторович народився і виріс у родині військовослужбовця. 1989 р. закінчив Київське медичне училище №2 за спеціальністю «Фельдшер», пройшов строкову військову службу у одній із військових частин Військово-Повітряних сил ЗС СРСР. Потому жив у Дарницькому районі Києва, працював у столичній «швидкій допомозі».

Активний учасник Революції Гідності, працював у медичній службі Євромайдану, врятував багатьох поранених. Після пожежі у Будинку профсоюзів приєднався до 8-ї «афганської» сотні.

Обіймаючи посаду фельдшера медичного пункту 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», брав участь у багатьох боях, часто виконуючи професійний обовяз’ок на передовій, ризикуючи власним життям.

Share