Прощавай, друже «Кузнєц»… Загинув Сергій Перепелиця, який воював за Україну біля села свого дитинство

40-річний Сергій Перепелиця, позивний “Кузнєц”, уродженець Бахмутського району, 21 квітня отримав несумісне з життям поранення внаслідок підриву машини на міні в районі Світлодарської дуги.

Ім’я полеглого назвала прес-служба його підрозділу – 46-го окремого батальйону спецпризначення ЗСУ “Донбас-Україна”.

“Захищаючи Україну, під час виконання бойового завдання в зоні АТО на Світлодарській дузі загинув наш побратим, головний сержант роти 46 обспп “Донбас-Україна” Перепелиця Сергій (позивний “Кузнєц”)”, – ідеться в повідомленні.

“Донбас – це його рідна земля, за яку він воював і бажав повернути те, що відібрав у нього ворог, а це – місця його дитинства.
Він був надзвичайно відповідальною людиною і свої обов’язки виконував більше ніж на 100%”, – зазначили в батальйоні.

Сергій Леонідович Перепелиця народився 2 липня 1977 року в селі Званівка Бахмутського району Донецької області. Закінчив Бахмутський індустріальний технікум. Працював ковалем на Донецькій залізниці. У липні 2016 року був обраний депутатом Званівської сільради.

Наприкінці 2016 року підписав контракт із ЗС України.

Своє хобі – ковальство – не полишав і в лавах 46 обспп, куди прийшов у березні 2017-го. Тож узяв позивний – Кузнєц.

Сергій воював у місцях свого дитинства – на Світлодарській дузі, в районі селищ Гладосове і Травневе, звідки родом його мати.
Ці села в “сірій зоні” під Горлівкою українські військові зайняли в литопаді 2017-го.

Авторка “Новинарня” Анастасія Федченко зустрілася з Кузнєцом у селі Травневе на початку березня ц.р.

У репортажі йшлося:

“…Якось непомітно на Травневе опустився туман, ніби хтось накрив село щільним вельоном. Ми йдемо до позицій, і Сергій розповідає, що його мама ходила до школи саме тут, у Травневому, а він сам — із райцентру, Бахмута.

Канікули проводив тут — у Травневому, Гладосовому, на околицях Горлівки.

Тепер на промзону в передмісті окупованої Горлівки він дивиться з опорника 46 обспп. До нього потрібно дійти швидко, бо часто працює ворожий кулеметник.

— Туман — наш союзник, – каже українським суржиком Сергій. — Їм нас не видно.

Ми вже стоїмо згори на окопі і вдивляємося в туманну пелену.

— Ось вона промка, зараз у тумані, — сміється чоловік. — Звідти працюють СПГ, АГС, снайперські гвинтівки великокаліберні, 12,7, навіть 14,5 заходило в село. А осьо сніжком притрусило, ВОГи прямо перед бруствером. Стріляти вони вміють, не віднімеш.

Сергій пішов в армію наприкінці 2016 року, з березня 2017-го — в батальйоні спецпризначення ЗСУ “Донбас-Україна”, що входить до складу 54-ї бахмутської бригади.

Коли ми вже стоїмо біля будинку неподалік окопу, він бере з ґанку молоток і хвалиться: “Це я викував, я ж коваль. Навіть із роботи не звільнявся — думав, піду, швиденько повоюю, закінчимо цю війну і повернуся”.

Сергій воює за те, щоб повернути місця свого дитинства”.

Прощання з другом Кузнєцом відбулося сьогодны, 23 квітня, у його рідному селі Званівка.

Share

One Comment

  1. Rubin Ronda

    I simply want to mention I’m all new to blogs and definitely enjoyed this web blog. Probably I’m planning to bookmark your blog post . You certainly have awesome article content. Kudos for revealing your web page.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.