Сестра по зброї: золота медаль у гімназії, диплом престижного вишу, запрошення на роботу у Японію… Але — війна і вона обрала Щастя

СЕСТРА ПО ЗБРОЇ.

Жила-була дівчинка, яку називали Нянею, і зростала вона у Карпатах, серед косівських жовто-зелено-помаранчевих кольорів.

Все, «як у людей…» і, навіть, краще: школа з золотою медаллю, дорога до Києва, омріяний виш, лінгвістика, диплом, відмінне знання іноземної і — Японія, де почала працювати…

І раптом вона різко змінила свій маршрут і поїхала за щастям у Щастя — з великої літери. У місто Щастя, на Луганщину. 9 травня 2014 року…

Андріана Сусак, штурмовичка штурмової частини батальйону Айдар, народна Героїня України, лідерка ветеранського жіночого руху, героїня документального фільму про українських жінок на цій війні — «Невидимого батальйону».

Хто зможе, послухайте сьогодні на UA: Радіо Культура — о 17.00. 17.27. Андріана розкаже про своє життя.

Сьогодні, коли в Івано-Франківську триває Сьомий Злет ветеранок України.

Коли напередодні ліквідували окремий Комітет у справі ветеранів…

Коли забувають дякувати людині військовій.

Коли генерали не пишуть листів рідним загиблих героїв і героїнь і не ходять на їхні похорони.

Коли «усталі от войни»… А в неї Їійна не закінчилася.

«Івано-Франківськ — Злет. Тут слів не потрібно, тут коло своїх, тут сльози, тут життя, цінності. Інколи, важко підняти себе для дій, починаючи з відстоювання Комітету до приїхати на Злет, але коли ти бачиш ці очі на вокзалі, то хочеться боротися.

Злет — це перезагрузка, об’єднання для чогось більшого», — написала на своїй сторінці у Facebook сестра по зброї Андріана Сусак.

Share