Сьогодні — День українського добровольця. Вклонімося живим і полеглим: в 2014-му не було УБД, зарплат та медалей, вони свідомо йшли на смерть за Україну

У кожного в житті буває День вибору.

14 березня — День тих, хто його зробив в 2014-му та врятував Україну.

Це ваш ДЕНЬ жіві та мертві.

Це День тих, хто пішов на війну з чистим серцем. День тих, хто воював з чистим серцем. День тих, хто повернувся з чистим серцем. День тих, хто залишився з чистим серцем сьогодні.

А ще це День тих, хто не повернувся з війни.

Згадайте та вклоніться їм сьогодні. Якщо знаєте телефон батьків — то зателефонуйте, просто поспілкуйтеся з ними як побратим їхньої найдорожчої людини, написав на своїй сторінці у Facebook відомий волонтер Павло Нетьосов.

Добровольці — це відважні люди, які пішли на війну боронити свою Батьківщину раніше, ніж повістка постукала до їхнього дому.

У ті часи не було УБД, зарплат та медалей… Вони свідомо йшли на смерть. Тому згадаємо тих, хто вже не з нами та обіймемо живих, написала Мргарита Мудрик.

А ось цей пост сколихнув людей:

Це могила мого командира в Новограді. Місті, яке не бачило війни, бо ми помирали заради миру, написав доброволець Радко Барс і розмістив розгромлену вандалами могилу Василя Карпенка.

 

0сь вона, сита зажрана вдячність… Тих, хто втомився. Тих, хто нас туди не посилав.

Що тепер скажете?

Гірше не буде???!!»

Василь Карпенко народився 10 лютого 1961 року у м. Овруч Житомирської області, проте саме у Новограді-Волинському він присвятив своє життя військовій справі.

У 1982 році закінчив Костромське вище військове командне училище хімічного захисту. Довгий час був командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту Новоград-Волинського гарнізону.

Після оголошення першої хвилі мобілізації та формування 10-го батальйону територіальної оборони Житомирської області (зараз – 10-й окремий мотопіхотний батальйон), добровольцем прийшов підтримати земляків у боротьбі проти агресора. Завдяки своєму великому життєвому та військовому досвіду проводив бойову підготовку новобранців.

Героїчно загинув у бою 17 січня 2015 року, потрапивши у ворожу засідку в смт. Оленівка Волноваського району Донецької області.

Поховали героя на міському кладовищі по вулиці Чехова, в секторі для почесних поховань «Алея слави». У нього залишилася дружина та дві дорослі доньки.

Василь Карпенко востаннє приїздив додому 23 грудня, напередодні дня народження дружини. Навіть тоді його викликали навчати бійців на полігоні — одразу потому батальйон відправили у зону бойових дій, на Донеччину. Там, під Волновахою, 17 січня добровольці зазнали втрат, натрапивши на ворожий блокпост.

Офіцер 72-ї бригади, який зголосився показати безпечну дорогу, першим потрапив під кулю снайпера і загинув. У вантажівці, разом із Карпенком, був водій, якого підполковник прикрив, наказавши рятуватися з-під обстрілу. Мобілізованого хлопця було поранено, але він таки вижив.

А його командир, викликавши вогонь на себе, після тривалої перестрілки був вражений мінометним вогнем. Останній дзвінок додому був напередодні, 16 січня.

Ця дата вибрана не випадково: саме 14 березня 2014 року прямо з Майдану перші добровольці відправилися на тренувальну базу в Нових Петрівцях, що під Києвом.

Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити, адже на першому етапі війни Україна зіткнулася з тим, що далеко не всі професійні військові були готові захищати свою державу.

Добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати професійну заміну добробатам.

Варто нагадати, що навіть побіжний історичний екскурс свідчить, що феномен добровольства здавна притаманний українцям. Одним із перших таких прикладів можна назвати Запорозьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну.

Інший яскравий приклад, але вже з нової історії України – легіон Українських Січових Стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах.

Події Першої світової війни, протистояння Австро-Угорщини Росії українці вирішили використати задля втілення заповітної мрії про незалежність України. До лав УСС записалося майже 20 тисяч добровольців, але згодом австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу й утворити легіон УСС.

Варто зауважити, що тоді, в 1914 році, так само як і у 2014, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави найвідважніших вояки.

Але найновіший приклад – це Революція Гідності та початок воєнних дій на сході нашої держави. В ті дні тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини — початку пішли на майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії.

Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи на отримання повістки. Інші – чоловіки й жінки, самоорганізувалися в батальйони й вирушили на Схід.

Саме завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію.

Українські добровольці стали гордістю українського народу та водночас головним болем кремлівських посіпак. Загалом у воєнному конфлікті на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів.

Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Президент Володимир Зеленський назвав 14 березня днем справжніх патріотів, які у вирішальний час стали на захист незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України.

Глава держави нагадав, що підписав закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам з-поміж учасників антитерористичної операції”.

Законом передбачено надання статусу учасників бойових дій добровольцям, які захищали та захищають територіальну цілісність України й виконували та виконують бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил

Share