«Сватів» знають, 95-й квартал знають, «Слугу народу» знають… «Енеїду» не знають: Сьогодні 250 років з дня народження її творця Івана Котляревського

Вся Україна надзвичайно пишно відзначає сьогодні 250 років з дня народження Івана Котляревського: нові видання; постановки в театрах і просто на вулицях та площах міст, фільми; на Хортиці інсценізовано «Енеїду»; на телеканалах — своєрідне дійство: професійні актори й аматори читають вголос уривки з творів геніального українця…

Полтавщина приймає сотні тисяч гостей. Свято триватиме до кінця року!

Що, нічого такого не чути? А, ну власне, про що ж це я… В федеральном округе зараз «Свати» й «Квартал 95«., саркастично написав на своїй сторінці у Facebook знаний український письменник Олесь ільченко

«Енеїда» Івана Котляревського започаткувала нову українську літературу. До її виходу українські письменники писали на «старокніжном русском язикє». Вони стидалися творити українською, яка була близькою до сучасної та якою розмовляли звичайні українці.

Котляревський, який народився на Полтавщині та багато спілкувався з українськими селянами, знав її.

Можливо, спочатку він і писав твір, як бурлеск. Але 1827-го, коли він закінчив останню, шосту частину «Енеїди», Котляревський вже був бувалим воїном і досвідченим українським літератором, повідомляє Агентство творчих подій.

Завершував він поему вже як серйозний твір, вимальовуючи в образі Енея легендарного українського козака з минулого.

Саме цю традицію невдовзі продовжив інший полтавчанин – Микола Гоголь, який випустив 1835-го повість «Тарас Бульба». А далі у гру вступить Тарас Шевченко.

Росіяни полюбляють теорію, що сучасну українську мову створили на політичне замовлення у кабінетах Австро-Угорської імперії у другій половині XIX ст., щоб показати ментальну різницю між українцями і росіянами.

Але щоб звести цю теорію нанівець, треба просто прочитати «Енеїду», яка писалася наприкінці XVIII ст. Мова там дуже близька до тієї, якою сьогодні спілкуються під час політичних ток-шоу на телебачені.

Коли чого в руках не маєш,
То не хвалися, що твоє;
Що буде, ти того не знаєш,
Утратиш, може, і своє.

Не розглядівши, кажуть, броду,
Не лізь прожогом перший в воду,
Бо щоб не насмішив людей.

І перше в волок подивися,
Тогді і рибою хвалися;
Бо будеш йолоп, дуралей.

Українська література не відображає весь процес формування мови від давньоруської до української. Але вона була, і Котляревський її не придумав. Існувала у формі усної традиції протягом століть, потроху трансформуючись і набираючи сучасних рис.

Виник феномен: самостійної держави України не було, а українська культура, частиною якої є мова, — була і невпинно розвивалась. Усупереч усьому.

Share