Треновані солдати «удачі»: У РФ формують приватні армії олігархів, які готові виконувати будь-які завдання, не рахуючись з втратами

В статті «Найулюбленіші бойовики Росії» для видання The Atlantic дослідник Ніл Гоєр аналізує роль бойового підрозділу «Вагнер» в російській політиці.

Про це інформує Голос Америки.

Нещодавно, російських журналістів було вбито, коли вони розслідували особливо небезпечну тему: діяльність російської приватної військової компанії «Вагнер», яка брала активну участь в збройному конфлікті в Україні та Сирії.

Наявна інформація вказує, що підрозділ відіграє все більш важливу роль у внутрішній за зовнішній політиці Москви.

Однак, хоча ця стратегія дозволила Росії досягти військових успіхів без ризику для своїх збройних сил, це також створює вибухову ситуацію, переконаний аналітик.

Треновані солдати удачі, які отримують накази від олігарха – не від Кремля – відіграють центральну і непередбачувану роль в формуванні міжнародної політики Росії, наголошує він.

Достеменно невідомо яким чином організовано відносини Кремля з «Вагнер», однак компанія демонструє все більшу здатність створювати проблеми для влади Росії, йдеться в статті.

Початок цього було покладено в 2013 році, коли попередня версія Вагнера, відома як «Слов’янський корпус», провела провальну місію в Сирії за вказівкою невідомого бізнесмена з Дамаску.

Один з командирів «Слов’янського корпусу», колишній полковник військової розвідки (ГРУ) Дмітро Уткін потім знову привернув до себе увагу, коли брав участь в бойових діях на початку 2014 року на сході України, де він очолював «Вагнер».

Підрозділ відіграв важливу роль в основних боях, воюючи поряд з російськими військовими та контрольованими ними сепаратистами наступні півтора роки.

Хоча Росія має велику історію з втручання до України і, меншою мірою, в Сирії, цього не можна сказати про Центральну Африку, де тепер зосереджено діяльність «Вагнера».

Можливо, російські бойовики і не мріють воювати в Африці, але фінансова підтримка це компенсує.

Минулого року, середня зарплата у «Вагнері» зменшилась на третину з початкової компенсації у близько 240 000 рублів (майже 3 550 доларів) і склала 160 000 рублів на місяць – це все ж більше ніж в російській глибинці.

Ідеологічний компонент також є важливим. Один з командирів нещодавно вказав, що відчуття серед новобранців чітке: «навіть за 10 000 кілометрів від дому, ви все ще б’єтеся за Батьківщину».

В Росії «Вагнер» також відіграє важливу роль, зокрема, в Чечні. Чеченці не бажані в рядах «Вагнера»: їх участь в організації заборонена. Незважаючи не це, бойовики «Вагнера» воювали поряд з чеченцями в Сирії, йдеться в статті.

Хоча Кадиров говорить про свою лояльність Путіну, він все більш рішуче себе веде протягом останніх років і інколи прямо кидає виклик політиці Кремля.

Якщо виникне ще один конфлікт і Кадиров виступить проти теперішнього керівництва, Москва може звернутись до «Вагнера», вважає аналітик.

Як свідчать біографії бойовиків загиблих в Сирії, багато найманців «Вагнера» є ветеранами чеченських воєн.

«Вагнер» також надає політичний захист Путіну.

Однак, така відокремленість може стати тягарем. Сили «Вагнера» перебувають поза російськими збройними силами і виконують примхи свого керівника олігарха Євгена Пригожина і позиція «Вагнера», зрештою, залежить від відносин між Пригожиним, Путіним та іншими кремлівськими посадовцями.

Нещодавня суперечка між Пригожиним та міністром оборони Сергієм Шойгу в середині 2016 року призвела до різкого зниження якості військових поставок та повітряної підтримки, наявної для сил «Вагнера» в Сирії, йдеться в статті.

Незважаючи на це, минулий рік став успішним для «Вагнера».

Також є свідчення, що модель «Вагнера» копіюють. В липні активізувалась маловідома компанія «Патріот», яка, за повідомленнями, має гарні зв’язки з посадовцями Міністерства оборони.

Її підрядники, за повідомленнями, отримують до мільйона рублів на місяць – неймовірна сума для росіян, які проживають поза Москвою.

Не відомо, яку роль буде відігравати ця компанія, але Росія, видається, і надалі використовуватиме приватні військові компанії в якості інструмента російської міжнародної політики.

Share

One Comment

  1. Morgan Mcspedon

    I simply want to mention I am just new to weblog and absolutely savored your website. Likely I’m planning to bookmark your site . You definitely have remarkable article content. Thanks a bunch for sharing your website page.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.