У Маріуполі бойовик ДНР, який полював на наших бійців, спокійно відкрив власний бізнес. Волонтери його впізнали, поліція і СБУ — ні

«Мені реально страшно. Я живу у Маріуполі , в 20-ти км від війни», — написала на своїй сторінці у Facebook Маша Украънська.

«Я військовий волонтер з 2014 р. Я допомогала прикордонникам тоді, коли у нас в місті були днровці (квітень -травень 14р), я їздила до наших танкістів під «градами » та «ураганами » і збирала фотозвіти для обсєшніків одразу після обстрілів (вересень -листопад 14р) , я їздила у Гранітне і привозила медікаменти та продукти тоді , коли ніхто туди не міг проїхати (грудень 14- лютий 15), я евакуювала разом з азовцями людей із Широкіно під «градами » 10-15лютого 2015р…

Я багато чого бачила за чотири роки на війні, але мені не було так страшно, як зараз! Я знала, де ворог, і що поруч військові , які своє життя віддадуть , але мене прикриють.

Це війна , там все просто свій — чужий.

А СЬОГОДНІ Я НЕ ЗНАЮ, ДЕ Я ЖИВУ !

У нас в місті спокійно живе бойовик днровців , який вбивав наших хлопців. А ще в нього є друзі, які разом з ним.
І якби він не відкрив той гребаний кіоск, і мені не зателефонували люди , що щось побачили підозріле , то він би і надалі спокійно собі жив та знову створював чергові банди.

А ще при тому ця мразь, Джумаєв Роман, вивісив поруч на стовбі прапор України і їм прикривався.

І це збіг обставин , що він учора приснув газом і з’явився привід, щоб його затримати і взяти під варту.
Ви не бачили, як на мене вночі у РОВД дивилась його мама, уявляю з якими прокльонами, і як мені хотілось їй сказати , яку потвору вона народила .

Але, сука, ми ж живемо у правовій державі і у нас ВСЕ ВИРІШУЄ СУД !

А суд вирішив його відпустити за ч 1 ст 258 -3 КК України.

І сьогодні цей покидьок затриманий , невідомо наскільки , але дуже сподіваюсь , що завдяки фб ми створимо прецедент на цілу країну.

Тому що мені реально страшно, я розумію, що одного ми затримали, а решта, які з ним були, спокійно гуляють по місту.

І учора вночі , коли я приїхала з поліції, близько 1-ї години ночі я себе змушувала вийти з машини і дійти до під’їзду .

Мені реально страшно, я ж звичайна жінка, в мене немає зброї, і я сподівалась, що живу в беспечному місті.

Я звикла до сепаратистів, вони щось там пишуть мені з погрозами час від часу, на це просто не звертаю уваги, а от жити поруч з бойовиками я не звикну ніколи .
Сльози застилають очі.

ПРОШУ ДОЛУЧИТИСЬ УСІХ , ХТО НЕБАЙДУЖИЙ І ЗРОБИТИ НАГОЛОС, БО ТІЛЬКИ ТАК МИ ЗМУСИМО ПОСАДИТИ ЗА ГРАТИ ЦИХ ВИРОДКІВ !
Р.S. А затриманий він учора тільки за те, що скоїв супротив поліції та громадському актівісту і все!!! А не за військові злочини».

Share