Уперше за 8 століть вдарив набат Михайлівського Золотоверхого собору. Він бив протягом 4-х годин… І ми вистояли

Це був перший за 8 століть набат. Це він протягом 4-х годин бив і люди вистояли.

Про вчинок диякона Івана Сидора, що врятував Україну, на своїй сторінці у Facebook згадала Іра Прокопова.

11 грудня 2013-го вперше за 800 рокiв у важкий для Майдану час, задзвенiли, заплакали, закричали дзвони Михайлівського собору… В ту страшну ніч дзвони було чути на весь КИIВ…

Це він, диякон Іван Сидор, протягом чотирьох годин, дзвонячи у церковні дзвони, додавав сили боротись і врешті вистояти!

Це на цей тривожний набат люди посеред ночi ,йшли, бігли, добиралися до Майдану рятувати своіх дітей.

А дзвони били без перерви,скликаючи людей в центр міста.

Монастир дав прихисток побитим, скривавленим , ледь живим студентам, яких добивали беркутівці Вони просили допомоги!

І Патріарх Філарет благословив намісника монастиря: якщо буде потреба – відчиняти браму монастиря завжди.

Михайлівський перетворився на польовий шпиталь…

У храмі влаштували операційну, привезли операційні столи, прямо під іконами проводили операції.

Важко було, коли заносили у храм пораненого ще живого, але врятувати його не вдавалося.

Першим шоком був випадок, коли серед загиблих побачили молодих хлопчикiв. Тоді по-справжньому зрозуміли все жахіття того, що відбувається.

Повсякчас підносили нових поранених, потрібно було діяти. У кого із загиблих були документи, на клаптиках тканини писали маркером прізвища, ім’я та по батькові.

Усе ще було забарикадовано, «швидкі» ще не могли під’їхати, і ми це робили самі, здебільшого студенти академії.

І це дуже вплинуло на них. Це ж майбутні священнослужителі. Тут були всі – і першокурсники, і випускники, і аспіранти.

Думаю, що ці студенти – саме те нове покоління, яке служить оновленій Україні.

Це перший за 8 століть набат Михайлівського.

Знали б вони тоді, чим це все закінчиться…Поруч з дітьми повстали іх батьки…

Дякуємо і вклоняємось до самої землі, Отче!

Share