Волинянка Майя Москвич — нескорена й не переможена. Добре стріляє. Тепер і з лука також. Єдина жінка в українській команді

Майя Москвич воювала на сході України три роки.

У 2014-му вона йшла на війну з єдиною метою – вигнати ворога та встановити український прапор над Донецьком та Луганськом.

Трьох років виявилось для цього недостатньо. Додому дівчина повернулась зломленою психологічно та фізично, з наслідками контузії та хворобою хребта.

Зізнається, що після звільнення її постійно переслідувало відчуття абсолютної поразки. Заповнити порожнечу допомогло рішення взяти участь в Іграх Нескорених, пише на своїй сторінці у Facebook спільнота «Повернись живим»

Після початку тренувань з іншими учасниками збірної Майя переконалась: вона не додаток, а повноцінна і важлива частина команди.

Тому зараз Майя мріє не розчарувати їхні сподівання та гідно представити українських жінок-ветеранів на міжнародних змаганнях.

Нещодавно Майю Москвич, яка входить до національної збірної на «Іграх нескорених», урочисто проводжали з Волині на тренувальні збори до Києва. Вже звідти дівчина вирушить до Австралії, де відстоюватиме честь України.

Україна вдруге бере участь у змаганнях серед військовослужбовців, які зазнали травм на службі. Цьогоріч нашу команду представляють 15 бійців, у складі команди є одна дівчина – волинянка Майя Москвич.

Вона воювала у складі батальйону Національної гвардії України імені генерала Кульчицького, потім – батальйоні спецпризначення «Гарпун» і полку «Миротворець». На змаганнях вона виступатиме у дисципліні стрільба із лука.

Голова Волинської ОДА Олександр Савченко зауважив, що нескореність – риса українських жінок.

«Ви сьогодні своїми діями доводите, що людині не можна зупинятися, навіть коли їй складно», — мовив Савченко.

Дівчина не дуже любить згадувати війну, бо там мало позитиву, а вона воліє дивитися вперед. Проте визнає, що звіди повернулася іншою.

«Я йшла на війну з однією метою – вигнати ворога, відвоювати міста, а потрапила в рутину», — зауважила Москвич. Тому, за її словами вона не вважає себе героєм, бо українські міста досі не звільнені.

«Це був мій обов’язок», — додала вона. Однак дівчина певна, що незабаром усі разом повернуться на Схід, аби святкувати звільнення наших населених пунктів.

 

Share

One Comment

  1. Efren Folken

    I simply want to mention I am beginner to blogging and certainly loved this web blog. Likely I’m want to bookmark your blog . You absolutely come with outstanding stories. Appreciate it for sharing with us your webpage.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.