Як англомовний канал UATV «переробили» для Донбасу: російська мова, жодних вишиванок, медведчуківські консультанти і «Квартал 95»

«28 лютого я заберу трудову книжку і попрощаюся з UATV. Хоча дуже хочеться просто сказати йому “до побачення” і колись знову розповідати іноземцям про свою державу з української точки зору на фінансованому державою каналі», написала у своєму блозі журналістка, військова кореспондентка Анастасія Федченко

UATV – державний канал, заснований у жовтні 2015 для донесення об’єктивної інформації в Україні світу та створення позитивного іміджу нашої держави.

Мовив на всіх континентах, крім Антарктиди, англійською, арабською, кримськотатарською та російською. Чому російська?

Бо канал дивилися в країнах колишнього СРСР, а також для вихідців із російськомовних країн за кордоном.

А ще UATV частково покривав окремі райони Донецької і Луганської областей, тож російська мова була і для жителів тимчасовов окупованих територій, яким ми розповідали, як живе Україна після початку російської агресії.

Саме так, агресії. Ми називали речі своїми іменами: Росію – ворогом та агресором, озброєні формування на території ОРДЛО – російсько-окупаційними, якими вони, власне, і є, Крим – Україною.

Ми формували український порядок денний у світі.

До 13 січня.

Про те, що канал переформатовуватимуть, нам сказали редактори за кілька днів до нового року. Про те, що переформатовуватимуть на канал для тимчасово окупованих територій, стало зрозуміло 3 січня. Тоді відбулася перша і єдина зустріч із тимчасово виконуючою обов’язки генерального директора Юлією Островською та шеф-редакторкою Оленою Трибушною. Олена згодом відмовилась від посади.

Юлія Островська була директоркою виробництва “Студії Квартал 95”.

3 січня колективу повідомили про переформатування і про те, що останній ефір новин буде 12 січня, надалі канал припиняє міжнародне мовлення і транслюватиме відзняті раніше програми.

15 лютого нібито вийде вже оновлений канал, з 15 березня на ньому мали виходити новини. Щоправда, із запуском каналу не встигли, перенесли його на 1 березня.

Працівників закликали визначитися з тим, залишатися на каналі чи ні. Сказали, потрібно бути професіоналами і поділяти цінності нового каналу.

Коли ми запитали про цінності, нам відповіли, що потрібно повертати тимчасово окуповані території до складу України, а отже, говорити з жителями ОРДЛО дуже обережно, розповідати про позитивні зміни в країні.

Обіцяна зустріч із повнішими поясненнями з представниками Міністерства культури, молоді та спорту так і не відбулася.

12 січня ми видали прощальний випуск, а 13-го вийшли на роботу, якої не було.

Ми не їздили на зйомки і не писали сюжети, не включалися.

Іноді на канал приходив Олексій Кірющенко – режисер серіалу “Слуга народу”. Ну як іноді? Приходив як на роботу. Згодом міністр культури, молоді та спорту повідомив, що Кірющенко допомагає формувати концепцію нового каналу для ТОТ.

Якось, коли проходила повз приймальню т.в.о. гендиректора, я почула, як Кірющенко говорив комусь по телефону: “Мне было некогда, я был в Москве”.

Про який саме період часу йшлося, не знаю.

З’являлися й інші персонажі, іноді їхні обличчя були знайомі, часом – ні. Із журналістами ніхто не вважав за потрібне вітатися, якось представлятися. На нас у нашому “акваріумі” гості часом дивилися, як на тварин у звіринці.

На каналі було створено дуже дивні умови. Аж поки зо два тижні тому в редакційному чаті не написали, що будуть співбесіди. Пізніше в чаті з’явилось повідомлення, що прийшли нові шеф-редактори.

Згодом, що вони – ведучі каналу “112 Україна”, керованого Віктором Медведчуком – Володимир Полуєв та Анна Степанець. Ще трохи пізніше написали, що вони не ведучі, а консультанти.

Співбесід вони особливо не проводили, але запитували різних працівників про місію нового каналу та про те, як потрібно подавати новини для жителів тимчасово окупованих територій.

Я пішла на чергову зустріч, бо сподівалася отримати вперше за півтора місяці хоча б якийсь конструктив і мала запитання:

Як новостворений (швидше, новозламаний) канал говоритиме про російську агресію?

Тут потрібно зробити невеликий відступ.

Володимир Полуєв та Анна Степанець ведуть на “112-му каналі” політичне ток-шоу “Пульс”. Власник телеканалу – Тарас Козак, якого пов’язують із кумом Путіна Віктором Медведчуком.

Сам “112-й” торік карали та у вересні не продовжували ліцензію через ворожу пропаганду, зокрема і в шоу “Пульс”. Яке є трибуною лідерів “ОПЗЖ” Віктора Медведчука і Вадима Рабиновича.

Раніше Володимир Полуєв брав участь у “євразійських школах”, де читав лекції (зокрема і під прапорами тих організацій, що згодом кликали війну в Україну) та в засіданнях “Євразійського клубу” як заступник голови його київської філії, писав колонки для російського журналу “Однако” із портретом на тлі Кремля і взагалі симпатизував “Євразійському союзу молоді” одіозного Дугіна.

Своїх проросійських поглядів колишній одесит не приховував, втім останнім часом став дещо обережнішим у веденні соціальних мереж.

Анна Степанець як мінімум дуже лояльна до нардепа Рабіновича, який не приховує проросійських поглядів, та вела програму “Кандидат”, що по суді була піаром партійних лідерів “Опозиціного блоку – За життя”.

Полуєв і Степанець дивилися на мене скляними поглядами і з намертво приклеєними до облич посмішками. На запитання, як надалі вони говоритимуть про російську агресію, відповіли, що це питання не до них, а до нової редакторки, яка прийде згодом.

На неї я чекати не стала. Але дізналася, що одна зі студій “новоствореного” телеканалу для ТОТ буде на базі каналу “112 Україна”.

Я написала заяву на звільнення з останнім робочим днем – 28 лютого. Тож до “нового” каналу для ТОТ не матиму стосунку.

Цей проєкт, який уже зараз має дивний вигляд та запах, не заплямує ані мою репутацію, ані резюме.

Новий канал має працювати з 1 березня.

Та і вибудовувати якусь стратегію за півтора тижні до запуску – трохи запізно.

До речі, новою ведучою на каналі стане Світлана Леонтьєва, яка працювала на “Інтері” і яку я пам’ятаю ще зі школи. Також на телеканал приходили Олексій Дівєєв-Церковний та Максим Неліпа.

Наскільки мені відомо, журналістам досі не сказали нічого про програму “Новини” – хіба що вони будуть російськомовні, натомість хочуть уже з найближчого понеділка відправляти на зйомки.

Як це робити, якщо звільнилося дві третини кореспондентів, якщо кілька редакторів також пішли, мені невідомо.

Колеги, які ще ходили на початку лютого у редакцію, говорили, що каналом “гуляла” примітивна концепція про “любов і мир”.

Здавалося б, непоганий меседж. Але не в цьому контексті і не в цей час. Для мене неприйнятна антиукраїнська позиція в будь-яких її проявах, в тому числі неповага до загиблих Героїв України, до української історії.

В тій концепції багато чого про те, що ми повинні шукати нових, спільних героїв. Тобто це означає, що Степан Бандера чи Шухевич, чи герой Небесної сотні Сергій Бондарчук не може бути спільним героєм для всієї України. Тоді хто? Гіві, Моторола чи Захарченко?

Також мені відомо, що на новому каналі нібито є вимоги до “міжпрограмки”: жодних вишиванок та автентики. Тоді як на UATV все це, звісно, було.

Із власних джерел мені відомо, що в офісі президента було таємне засідання щодо телеканалу, в якому брали участь сам Зеленський, Кірющенко, Островська і Сивохо.

Мені не соромно за жоден робочий день на UATV, за жоден сюжет із лінії фронту, з відкриття виставки чи сходження ветеранів на Говерлу. Я розповідала світу правду про Україну.

Тепер на частотах UATV це роблять російські канали. Хтось із колег бачив у готелі замість іномовника канал “112”.

Збіг чи ні, не знаю. Але точно знаю, що зробила правильний вибір, коли написала заяву на звільнення.

Share