Юрко Фешко іде по дорозі після дощу, у золотому промінні вечірнього сонця, з райдугою за плечима… Вже не стріляють

Там, за веселкою…

Донбас, передова, серпень цього року.

Молодий боєць, 24-річний Юрій Фешко, командир відділення, старший солдат 72-ї бригади, прибіг допомогти встановити спеціальне військове обладнання.

Під час перепочинку він їсть з побратимами кавун, якого сам же і приніс, жартує та сміється.

Відео виклала у Facebook на сторінці спільноти «Повернись живим» Анастасія Корнійчук.

Спекотно і тихо, не стріляють…

Надвечір небо чорніє, і лунає гуркіт, але не від вибухів снарядів, як зазвичай тут буває, а просто розпочинається гроза.

Омита зливою багатостраждальна українська земля постає у всій своїй красі, виблискуючи яскравою зеленою травою, краплями дощу на жовтих яблуках.

Світить сонце, у синьому небі виростає аркою барвиста веселка. Дорогою неквапно йдуть двоє молодих бійців. Юра — ліворуч. «Дивіться, яка веселка!» — скаже хтось із них.

І, споглядаючи цю життєствердну сяючу картину, так хотілось думати, що найважче позаду, що ми здолаємо біду, і хлопці повернуться додому живими…

Але за два місяці Юрій Фешко загине в бою.

Родом хлопець з Дніпропетровщини, на фронт пішов у 22 роки, після строкової служби. Юра пройшов запеклі бої в Авдіївці.

Ворожа куля ввечері 9 жовтня обірвала армійцю життя.

Його батьки, брат і наречена вже ніколи не побачать хлопця живим.

Але він залишиться в пам’яті вдячних українців разом із тисячами полеглих героїв за волю і незалежність Вітчизни.

А ще на цих кадрах, на дорозі після дощу, у золотому промінні вечірнього сонця, з райдугою за плечима.

Життя крихке, не марнуйте його, робіть щось вартісне, аби жертва таких, як Юрій, не виявилася марною.

 

Share

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.